Серпнева війна між Росією та Грузією сколихнула Україну, Європу, весь світ. Зрозуміло, що особливу тривогу викликала фактична анексія Південної Осетії та Абхазії. Чи може повторитися південноосетинський сценарій у Криму?
На перший погляд передумов для збройного конфлікту в Кримській автономії вистачає. Там є російські військові, Чорноморський флот, який Москва бажала б залишити в Севастополі й після 2017 року. Є потужна когорта прокремлівських політиків. Є жителі півострова, що симпатизують Росії, зокрема незаконні володарі російських паспортів. Уява малює "миротворчу" операцію щодо захисту громадян РФ із подальшим відторгненням Криму від України. І все це цілком у дусі Кремля! Втім у нагнітанні обстановки на півострові зацікавлені й деякі київські політики — "оборона Криму" може стати передвиборним козирем.
Схожість між Грузією та Україною, Південною Осетією та Кримом справді лежить на поверхні. Та варто копнути глибше, як виявляються й принципові відмінності.
Перше. Кримчани справді недолюблюють центральну владу — тут дається взнаки і російська пропаганда, і непродумані ініціативи столичних чиновників. Але все ж таки відносини Києва й Сімферополя не можна порівнювати з грузинсько-осетинськими. На початку 1990-х у нас не було свого президента Гамсахурдіа — могильника багатонаціональної Грузії. Не було кровопролитної війни і взаємних етнічних чисток, після яких грузини, осетини й абхазці навряд чи могли б жити в одній державі. Кримчани не ходять вулицями з автоматами Калашникова. На відміну від Південної Осетії Крим не схожий на просочений бензином, готовий спалахнути від найменшої іскри факел.
Друге. Економіка Південної Осетії тісно пов"язана з війною і невизначеним політичним статусом — контрабанда, зброя, наркотики. А в Криму багато мільйонів доларів укладено в курортний бізнес. Широко представлений російський капітал, зокрема наближені до Кремля інвестори. Вони добре розуміють, чим загрожує збройний конфлікт на півострові: перетворені на готелі й аквапарки гроші будуть втрачені назавжди. Досить кілька артилерійських залпів, щоб туристи шарахалися від Криму ще років із 10. Великому капіталу, що освоїв півострів, необхідний спокій, і він гратиме роль стримуючого чинника.
Попереду президентські вибори, що дає Москві непогану можливість досягти свого без зброї
Третє. Відторгаючи Південну Осетію й Абхазію від Грузії, кремлівське керівництво нічого не втрачало. Так, військова агресія ще більше налаштувала грузин проти Москви. Ну то й що? Проросійської політичної еліти в Грузії і так немає, понад 70% громадян підтримують вступ країни в НАТО. Кремль узяв у ворожої держави все, що міг — дві бунтівні провінції.
В Україні ситуація інша. Половина вітчизняного політикуму не приховує симпатій до Росії. Попереду президентські вибори, що дає Москві непогану можливість досягти свого без зброї. Новий український лідер може виявитися поступливішим у питаннях Чорноморського флоту і НАТО. Спроби ж анексувати Кримський півострів лише підвищать рейтинг антикремлівських сил. Відторгнувши Крим, Росія назавжди втратить Київ. Отже, зараз Путіну й Медведєву невигідно реалізовувати південноосетинський сценарій в АРК — росіяни принаймні дочекаються 2010 року. Можливо, слабка, але все ж таки втіха.
Втім уявімо найгірший варіант розвитку подій. Навіть при ньому "висадити в повітря" Кримський півострів важче, ніж Південну Осетію, зате наслідки такого вибуху можуть виявитися набагато страшнішими. У Грузії розконсервували розпочату в 1990-х війну з відомим набором учасників. У Криму ж спалахне абсолютно новий конфлікт, що загрожує непередбачуваними поворотами і ланцюговими реакціями. Скажімо, як проявить себе грізний ісламський чинник, якщо обстановка в АРК дестабілізується? Цього не знає ніхто.
Отож імовірність того, що Крим повторить долю Південної Осетії, не надто велика. Але якщо політичні амбіції візьмуть верх над здоровим глуздом і кримська карта все ж таки буде розіграна, утримати ситуацію під контролем не зможуть ані Київ, ані Москва.
3 
1
Коментарі
5