У сувенірному магазині 58-річного Герда Гланза на берлінській Муленштрассе людно. Тисячі людей приїхали до німецької столиці з нагоди 20-річчя падіння Берлінського муру.
Гланз колись валив стіну, а тепер торгує її уламками.
— Продаю лише те, що власноруч виламав, — каже англійською. — Жодна інша людина не розвалила так багато стіни, як я.
Найдорожчий уламок має ціну 2 тис. євро: великий, із цілісним малюнком на ньому. Скалки — по 2 євро, 5–6 сантиметрові камінці — по 5, удвічі більші коштують близько 10.
Крамниця Герда стоїть у кінці так званої Галереї східного берега. Це метрів 800 стіни, гарно розмальованої з західного боку. Крім неї, у місті залишилося кілька невеличких решток. Дивлячись у карту, можна лише уявляти, як звивалася вона Берліном, проходила вздовж вулиць і впоперек них, упритул до житлових будинків, за кілька метрів від Рейхстагу... Ось за мостом через Шпреє стіна іде напівколом Бетанієдаммом, потім — різко вліво й за сотню метрів знову вправо на Вальдемарштрассе… Посеред Себастіянштрассе раптом, без жодної логіки, повертає ліворуч на пустир, а за сотню метрів — знову праворуч, пролягаючи лише за кілька метрів від під"їздів західноберлінського житлового будинку. Ось мур дістається найвідомішого пункту пропуску між двома Берлінами з американською назвою Чек Пойнт Чарлі. Чоловік в уніформі прикордонника Німецької Демократичної Республіки за 2 євро ставить сувенірні штампи в такі ж сувенірні ендеерівські паспорти. "Як вас звати?!", "Який номер вашого паспорта?!" — відтворює суворий образ свого героя.
"Прикордоннику" 27 років. Зізнається, що не пам"ятає подій 9 листопада 1989-го, які стали для зведеної в серпні 1961-го стіни вироком. Заввишки 3,6 м і завдовжки близько 155 км, вона взяла в кільце "імперіалістичний" Західний Берлін. Так влада НДР припинила масовий виїзд східних німців до Федеративної Республіки Німеччина : до цього їх утекло близько 3 млн. Близько 200 осіб застрелені під час спроб перебратися через мур, близько 75 тис. — засуджені.
У понеділок цього тижня проблемою було побувати біля Рейхстагу, Бранденбурзьких воріт і Потсдамської площі. Тиснява починається ще на станціях метро. Усі йдуть на приурочене до 20-річчя грандіозне шоу, кульмінацією якого буде символічне падіння Берлінської стіни. Тисяча плит заввишки 2,6 м відтворюють кілька її кілометрів. Падає перша, й решта починає валитися за принципом доміно.
Прилеглі вулиці забиті телетехнікою та частково перекриті поліцією. Уздовж Ебертштрассе між Потсдамською площею та Бранденбурзькими воротами намети: багато пива, сосисок, глінтвейну. На великих екранах промовляють Ангела Меркель, Дмитро Медведєв, Хілларі Клінтон. Колишній польський лідер Лех Валенса та угорський Міклош Немет штовхають першу плиту. "Стіна" починає падати.
Проте 9 листопада 1989 року Берлінський мур ніхто не валив. Просто були відкриті пункти пропуску між східним і західним Берліном. Близько 19.00 один із керівників НДР Ґюнтер Шабовські оголосив, що громадяни можуть вільно їхати в ФРН. Передбачалося, що для цього їм треба буде звертатися до поліції по візи, і це можна буде робити вже 10 листопада. Однак Шабовські чи то невдало висловився, чи щось наплутав — частина людей зрозуміла його так, що кордон можна перетинати вже тепер і без віз.
Нас безкоштовно пригощали пивом
Борнхолмерштрассе — це широка вулиця, розділена колись упоперек кордоном. Вона проходить над коліями міської електрички. На мосту був однойменний пункт пропуску, і 20 років тому саме тут стався "прорив" стіни.
37-річний Мартен Ланге серед перших увійшов тоді в Західний Берлін. Ми зустрічаємося на мосту о 21.00.
— 20 лет назад я пришел сюда примерно в такое же время, — Мартен непогано розмовляє російською. — Тогда здесь еще все было перекрыто.
Ідемо до місця, де були прикордонні ендеерівські пости.
— Я був на дискотеці десь за півкілометра звідси, — розповідає Мартен. — І там хтось сказав, що сьогодні відкриють кордон. Коли ми з друзями прийшли, тут зібралися вже осіб 15–20. Запитали в прикордонників: то можемо перейти через міст? Ті: "Ми нічого не знаємо, ідіть звідси". Але вже хвилин за 20–30 кажуть: "Добре, якщо хочете — переходьте". Ми пішли на Захід. Із того боку мосту була цілковита тиша: усі спали. Сіли на автобус і поїхали в центр Західного Берліна. Кажемо там: "Ми зі східного". Нам не повірили. Ми показали документи. А потім було свято. У ресторанах нас безкоштовно пригощали пивом...
За годину-півтори в Західний Берлін уже йшли тисячі східних німців. Грізний Берлінський мур став непотрібним. Стіна й НДР проіснували відтоді менше року.
Як утікали у Західний Берлін
— Перелізали через мур. Аби не поранитися колючим дротом, вбиралися у цупкий одяг.
— Викопували підземний тунель.
— Перепливали через річку Шпреє. Уздовж неї проходила значна частина кордону, але на певній ділянці не було стіни.
— Ховалися в багажнику автомобіля.
— Проривалися через пропускний пункт в авто на великій швидкості. Шлагбаум зносив дах машини, а пасажири пригиналися до підлоги — щоб їх не зачепило.
— Перелітали на аероплані чи на саморобній повітряній кулі.
1 
1
Коментарі
1