— У Росії не так усе запущено, як може здаватися в Україні. Торік у Москві під час Маршу миру десятки тисяч людей із російськими прапорами пройшлися центром столиці. У нас багато освічених і мислячих людей, з якими потрібно розмовляти, пояснювати їм ситуацію, — каже один із лідерів російської опозиції 31-річний Ілля Яшин.
Він доробляє доповідь убитого 27 лютого під стінами Кремля свого колеги Бориса Нємцова — про присутність російських військ на Донбасі.
— Донести інформацію до росіян — завдання непросте, бо в нас відсутні механізми спілкування між опозицією і суспільством. У нас нема доступу до телебачення, до впливових газет. Багато хто читає "Комсомольскую правду" і вірить у те, що там пишуть. Але якщо з людьми розмовляти, то правду донести можна. Нємцов це постійно робив: говорив із тими, хто хотів слухати.
Але абсолютна більшість громадян не готові сприймати те, що Росія не те що воює, а взагалі якось причетна до конфлікту на Донбасі.
— Наймасовіша партія в Росії — партія "пофігістів". Є ідеологічні меншості — протестна і пропутінська. А більшість налаштовані досить консервативно і пливуть за течією. Зрозуміло, що переконати путінську меншість, у якої сформована ідеологія, складно. Але битися за уми тих, хто пливе за течією, — правильно і перспективно.
В чому наша перевага? Прибічники Путіна не готові розмовляти з людьми напряму, а ми стараємося діяти саме так. І досягаємо результатів. Наприклад, Олексій Навальний провів сотні зустрічей на виборах мера Москви й отримав досить високий результат. Його допустили до виборів, бо влада була впевнена: він отримає максимум 5–7 відсотків. Зате не говоритимуть, що опозицію ніхто не представляє. А він набрав майже 30 відсотків. І насамперед завдяки тому, що особисто поспілкувався з великою кількістю людей.
Борис Нємцов був отримав мандат депутата в Ярославській обласній думі, в провінційному місті. Він ходив по дворах, квартирах, поліклініках. Ця тактика приносить успіх, хоча вона дуже складна й трудомістка.
За вашими даними, на Донбасі загинуло тільки близько 300 російських солдат.
— Мене часто звинувачують у применшенні цифр. Я сам прекрасно розумію, що вони занижені. Але ми публікуємо тільки перевірену інформацію. До неї ніхто не зможе придертися. У нас нема завдання порахувати загальну кількість загиблих солдат, бо не маємо такої можливості. Наше завдання — навести приклади, що на території Донбасу є російські війська, найманці, і розповісти про це людям у Росії. Настане час, і ми отримаємо справжні цифри про кількість росіян на Донбасі — і воюючих, і загиблих.
Багато чуємо про військовослужбовців із Пскова. З яких ще регіонів воюють на Донеччині й Луганщині?
— Із Костроми, Іванова, Ярославля. Є ще ряд регіонів, які ми зараз перевіряємо. Їхнім родичам за мовчання платять по 3 мільйони рублів ($60 тис. — "ГПУ").
В Україні вважають, якщо Росія почне розпадатися, то Далекий Схід відійде до Китаю, а Кавказ стане вільним.
— Путін закладає під Російську Федерацію бомбу сповільненої дії колосальної потужності. Він створив небезпечний прецедент, приєднавши Крим. У майбутньому цей механізм може зіграти проти Росії. З такими ж аргументами на її території можуть претендувати інші країни — в разі послаблення РФ. Це може статися досить швидко, бо вся міць Росії залежить винятково від ціни на нафту. Тоді сусідні країни можуть сказати: "Ну, ви ж узяли Крим. А тепер ми будемо повертати собі ваші нинішні території". Путін вв'язав Росію у грандіозну авантюру, чим поставив під загрозу національну безпеку й територіальну цілісність. Думаю, він увійде в історію не як збирач земель, а як державний авантюрист.
На Далекому Сході чи в Сибіру якісь протестні рухи помітні?
— Серйозних сепаратистських рухів там немає. Але це — зараз. З часом ситуація може змінитись. На Донбасі теж ніколи не піднімали питання про відділення від України і входження до складу Росії. Але такий "час ікс" настав. Проблема в тому, що Путін дає аргументи і механізм відбирання російської території нашим потенційним опонентам.
Китаю, наприклад?
— Не хочу називати конкретні країни, але в перспективі в нас можуть виникнути спірні питання.
Чи серйозну силу становить опозиція в Москві?
— Порівняно з усіма іншими регіонами Росії, в столиці вона — найсильніша. Спроможна організувати досить сильний тиск на органи влади. З другого боку, проти наших активістів фабрикують кримінальні справи, затримують, арештовують. Нас не пускають на вибори.
Об'єднання опозиції в Росії можливе?
— Ми консультуємося, як після вбивства Нємцова об'єднатися. Скоро озвучимо рішення, що порадує наших прибічників.
Один із найпопулярніших опозиціонерів Олексій Навальний каже, що не слід повертати Крим Україні, закликає Сполучені Штати Америки не надавати нам летальної зброї.
— Деякі заяви Навального іноді перекручують. Люди чують не те, що він має на увазі. Я не хочу говорити за нього, хоча багато в чому ми — однодумці. Але повірте, Навальний бажає Україні добра і добросусідських стосунків нашим країнам. Тим більше, він має українське коріння.
2 
1
Коментарі