Володимир Зеленський — талановитий актор. Недаремно його серіальний персонаж Василь Голобородько так сподобався 30% виборців, що вони готові довірити виконавцеві цієї ролі керівництво державою. От тільки під час війни ми обираємо не просто президента. А передусім — верховного головнокомандувача Збройних сил, які захищають Україну від агресора, й очільника дипломатії, яка воює за підтримку міжнародної спільноти. І це — не телешоу, де все можна переграти чи відзняти ще один дубль.
Що очікує на Україну в разі перемоги кандидата, який не має досвіду в державному керівництві й політиці? Сценарій невтішний. І найприкріше те, що чернеток (по-телевізійному, "драфтів". — ГПУ) у цьому випадку не передбачено. Одразу — чистовик нашого з вами майбутнього.
Впливовий британський журнал "Економіст" дав статті про президентську кампанію в Україні заголовок "Трагікомедія".
"Після виборів українцям може стати не до сміху", — пише видання. І поки що виборці Зе перебувають в ейфорії від того, як вдало "показали владі середній палець", Захід відверто стурбований майбутнім України в разі перемоги Зеленського. "Західних дипломатів лякає його непідготовленість. Багато хто побоюється, що Володимир Путін з'їсть його, як плитку шоколаду", — наголошує "Економіст".
У Кремлі й справді не приховують сподівань на результат: головне — програш Петра Порошенка. Який як сильний переговорник і дипломат зі сталевим характером, Путіну категорично не підходить. Натомість Зеленський його цілком влаштує. Не тому, що симпатизує Росії абощо — а передусім тому, що не має досвіду. Зокрема, й у веденні переговорів із такими "супертяжами" світової політики, як президент РФ.
Не випадково на нещодавній нараді у першого заступника голови адміністрації Путіна Сергія Кірієнка йшлося про те, як скористатися недосвідченістю "президента Зе". У Кремлі розуміють, що виборці Зеленського чекають від нього встановлення миру — адже кандидат неодноразово їм це обіцяв. І за "великодушним" сценарієм Москви новому президенту України навіть не доведеться ставати перед Путіним на коліна — достатньо, як він казав, "піти на компроміси".
Кремлівський план простий: в обмін на розміщення миротворчих сил на Донбасі (на умовах РФ. — ГПУ) реінтегрувати ДНР та ЛНР в Україну. Щоб вони восени цього року змогли брати участь у парламентських виборах. Так Москва розраховує отримати прокремлівську більшість у наступній Верховній Раді й надалі повністю повернути ситуацію на свою користь, заблокувати рух України до ЄС та НАТО.
Зеленський опиниться в ролі "англійської королеви" й фактично не матиме впливу. Зрештою, нівелювання посади президента України — це давня мрія кремлівських технологів, яку вони неодноразово намагалися втілити.
Зрозуміло, що про повернення Криму в таких умовах можна забути. Втім, кандидат Зе про це жодного разу й не заговорював. Швидше за все, за його президентства тема окупації півострова буде замовчуватись, а кримськотатарська автономія не буде проголошена.
Відносини України із Заходом, у кращому разі, зависнуть. Зеленський не має жодного уявлення про ведення міжнародних переговорів. Та й хоч трохи досвідчених дипломатів в його команді теж нема. А перша зустріч із найрейтинговішим кандидатом змусила представників міжнародної спільноти схопитися за голову.
Так чи інакше, поки Зе і його команда розбиратимуться, з ким їм дружити й домовлятися, співпраця України з міжнародними інституціями припиниться. А відтак, відійдуть і західні інвестори.
Одним із найбільших ризиків для економіки може стати розрив відносин із Міжнародним валютним фондом. А це відбудеться, якщо за президентства Зеленського його бізнес-партнер Ігор Коломойський поверне собі Приватбанк. Олігарх уже висловлював таке сподівання. І навіть, не чекаючи перемоги Зеленського, звернувся в суд щодо нібито незаконного переходу Привату у власність держави (яка витратила на його докапіталізацію понад 155 млрд грн. — ГПУ). А націоналізація Приватбанку, з рахунків якого Коломойський вивів в офшори близько $5,5 млрд, була однією з вимог МВФ. Якщо банк повернеться у власність олігарха, це означатиме різке знецінення гривні й загрозу дефолту, банкрутства країни. Не говорячи вже про можливий крах самого банку.
Утім, перемоги Зеленського на виборах президента очікує не лише Коломойський, а й інші українські олігархи. За президентства Порошенка, який сам будь-якого олігарха заткне за пояс, вони втратили впливовість і вимушено відійшли в тінь. А тепер розраховують повернутися.
Для української мови та культури, які після сторіч русифікації нарешті почали впевненіше почуватися, знову настануть важкі часи.
Для Зеленського ця тема завжди була чужою. Народний депутат Мустафа Найєм, який часто критикує Порошенка, визнав, що у ставленні до української культури "новий" Зеленський продовжує стару малоросійську традицію:
"Ми знаємо про погляди "слуги народу" тільки за серіалами і виступами "Кварталу-95", де все українське виставлене в образі провінційного рагулізму, з якого сміються "правильні" російськомовні герої. Це епос колонії, а не країни, яка переживає національно-визвольну війну. І герої цього епосу — типові представники старого покоління, які страждають на комплекс неповноцінності перед московською метрополією".
Оскільки українські церковні питання Зеленського також не цікавлять, можна очікувати й стрімкого відновлення впливу Російської церкви в Україні.
Зрештою, політтехнолог штабу Зеленського Дмитро Разумков прямо оголосив позицію кандидата:
— Усе, що може роз'єднувати українців — віра, мова, територія, історичні персоналії — потрібно винести за дужки, доки ми не закінчимо війну.
Втім, що тут дивуватися, якщо Разумков — один із колишніх лідерів молодіжного крила Партії регіонів. Який ніколи не приховував своїх проросійських поглядів і тяжіння до Москви.
Письменник Юрій Андрухович назвав "проект Зе" м'якою версією Партії регіонів:
"Свій реванш риги беруть тихою сапою. Тихий реванш старих політичних профі під прикриттям "аполітичного" коміка-новачка", — констатує письменник.
У розмові з французьким філософом Бернаром-Анрі Леві Володимир Зеленський зізнався, що вже не дочекається зустрічі з Путіним, бо зможе його розсмішити. І це, мабуть, найщиріша обіцянка кандидата. Головне, щоб після його перемоги всім нам не довелося плакати.
Комік він, можливо, й сильний. Але як державний діяч без досвіду й підготовки неминуче виявиться слабким. А слабкий лідер під час війни — це трагедія. Яка загрожує Україні поразкою, перетворенням на буферну "сіру зону" між Росією і Заходом, а за найгіршого розвитку подій — на Венесуелу посеред Європи. І кінець європейської та євроатлантичної інтеграції.
3 
1
Коментарі