Через спад виробництва зупиняються підприємства, відбуваються масові скорочення працівників. Що робитимете, якщо втратите роботу?
Олег Кваша, 41 рік, водій:
— Одразу почну шукати нову — через оголошення в газетах, Інтернет, друзів. Раніше працював реалізатором у підземному переході, хоча маю диплом інженера. У першу чергу дивитимуся на зарплату. Для мене "прожитковий мінімум" — 3000 гривень, бо маю дружину й доньку-другокласницю, винаймаємо квартиру. Дружина офіційно не працює, але підробляє шитвом у приватному ательє. Перекваліфіковуватися ніколи, хіба що в процесі роботи.
Алла Ракша, 29 років, держслужбовець:
— Поки що у нас скорочень нема, хоча розмови про це йдуть. Економимо на всьому, навіть на канцелярських витратах. Якщо втрачу роботу, шукатиму нову. Прагнутиму й далі потрапити на державну службу — подаватиму документи в держадміністрацію. Хоча навряд чи в такий час там знайдуться вакантні посади. Ну, то доведеться переключитися на щось інше. Після університету три роки працювала учителем української мови і літератури, то можу піти знов у школу або зайнятися репетиторством. Активніше писатиму статті в газети — вже маю досвід цього, друкувалася.
Юрій Привалов, 55 років, соціолог:
— Я вже у такому віці, що перекваліфіковуватися, мабуть, пізно. Але одразу в службу зайнятості не піду — спробую сам викрутитися. Сяду і на аркуші паперу напишу усі свої активи і пасиви. Потім почну пошуки. Можу працювати і двірником, і таксистом — щодо цього не комплексую. Якщо ж нічого не вийде, доведеться звертатися до центру зайнятості по допомогу з безробіття.
Світлана Таран, 34 роки, економіст:
— Якщо втрачу роботу, то шансів знайти нову навіть через службу зайнятості мало. Бо спеціалістів із моїм фахом дуже багато, і вони зараз мало кому потрібні. У нашій країні вже надміру економістів, офіс-менеджерів і юристів. Тож їх у першу чергу скорочуватимуть. Але буду хапатися за будь-яку соломинку. Можливо, доведеться перекваліфікуватися на якусь суміжну професію — бухгалтера, аудитора чи щось подібне. Ну й останній варіант — стану на облік по безробіттю.
Олександр Петрук, 28 років,
менеджер приватної охоронної фірми:
— Два тижні тому ледве не втратив роботу. Мене вже офіційно повідомили про скорочення, оскільки я у фірму влаштувався останнім. Це мене пригнітило, бо так довго шукав роботу з офіційним працевлаштуванням і "білою" зарплатою... І тут на тобі! Усього місяць устиг попрацювати. Зателефонував батькам, попросив підтримати мене морально. Вони пішли до церкви, поставили свічки і замовили молебень за моє здоров"я — Сорокоуст. Я і сам сходив аж до трьох храмів, молився і ставив свічки. І уявляєте сталося диво: справи у фірми пішли краще — і керівництво вирішило мене не скорочувати.
3 
1
Коментарі