— Путін ніколи не працював у розвідці, — говорить колишній офіцер Першого головного управління КДБ СРСР, випускник Інституту зовнішньої розвідки ім. Андропова, а тепер американський фінансовий аналітик Юрій Швець, 63 роки. Про минуле нинішнього президента РФ він розповів в інтерв'ю виданню "Гордон", що вийшло в друк 28 квітня.
У біографії президента Російської Федерації вказано, що він служив контррозвідником у Ленінграді, а потім — у Німецькій Демократичній Республіці.
— Після закінчення інституту Путіна відіслали в територіальні органи — управління КДБ по Ленінградській області. Потрапити в Інститут зовнішньої розвідки імені Андропова було надзвичайно складно. Але якщо вже потрапив, то з імовірністю 99,9 відсотка тебе направлять у розвідку. Але Ленінград — інша річ. Зі мною вчилися хлопці з цього міста, вони потрапили в Перше головне управління КДБ, що відповідало за зовнішню розвідку, а Путін — ні.
Чому?
— Незважаючи на поширений міф, у розвідку потрапляли не лише Джеймси Бонди. Основна маса співробітників Першого головного управління КДБ — це люди з досить середніми аналітичними здібностями і психологічними характеристиками. Те, що Путіна направили не в розвідку, а в Ленінградське управління КДБ, означає, що на тлі товаришів по службі його здатності були нижче посередніх.
Під час навчання в Москві Путін, як іногородній, жив на закритому об'єкті, що був за межами міста, глибоко в лісі й обнесений високою огорожею. Перебував там 24 години на добу, сім днів на тиждень протягом майже року. В інституті Андропова не лише навчали, а й вивчали самих студентів, щоб зрозуміти: чи годяться вони для роботи в розвідці. Путіна в результаті направили працювати в Ленінградську область.
Але 1985 року він поїхав у Східну Німеччину.
— В НДР не було конспіративного підрозділу розвідки. Було офіційне представництво в Берліні та Дрездені. За часів СРСР виїзд за кордон був справжньою подією для будь-якого радянського громадянина. І КДБ влаштовував для співробітників територіальних підрозділів це "свято життя". Офіцера відправляли на кілька років у НДР, де він коптив небо і повертався на батьківщину з німецьким фотоапаратом та зі столовим сервізом "Мадонна". Ці дві стандартні речі були практично єдиним результатом його "розвіддіяльності". Цим і займався Путін. До його обов'язків директора Будинку дружби СРСР — НДР належало накрити поляну для високопоставлених товаришів із Москви, нагодувати, напоїти, отоварити в магазинах, знову накрити поляну, повантажити напівпритомні тіла в літак і відправити назад у Москву. Ось і вся розвідробота Путіна в НДР.
До речі, про людину багато говорить її прізвисько. У КДБ Путіна називали Недопалком, потім — Блідою Міллю, зараз — Ботоксом. Я спілкувався з людьми, які добре знали його задовго до президентства. Усі зазначали, що він вирізнявся надзвичайною закомплексованістю. Путіна буквально вбивав власний малий зріст, комплекс неповноцінності закарбувався на його поставі й обличчі. Він тому в КДБ пішов і дзюдо зайнявся, щоб якось компенсувати цей комплекс.
Чи можливий у сьогоднішній Росії палацовий переворот, який усуне Путіна від влади?
— Цілком, тим більше, що у кремлівських "еліт" через західні санкції страждає бізнес. Їм зовсім не потрібен ні Крим, ні Донбас. Зараз головний стратегічний конфлікт Росії — це конфлікт між прагненням Путіна досидіти на своєму місці до гробової дошки та об'єктивними потребами країни в нормальному розвитку. Якщо Путін досидить на посту до кінця, Росія або розвалиться, або перетвориться на третьосортну державу.
Чи висока імовірність, що Путін натисне ядерну кнопку?
— Нульова. Я професійно займався військово-стратегічною проблематикою в розпал "холодної війни" між СРСР і США. Що означає розпочати ядерну війну? Потрібно завдати перший удар, мета якого — знищити максимальну кількість ракетних установок наземного базування супротивника. А коли у відповідь полетять ракети, що залишилися, їх необхідно збити. У СРСР ніколи не було потенціалу першого ядерного удару, у Росії — тим більше.
Згідно з офіційними даними, на вересень 2013 року в Російської Федерації налічували близько трьох тисяч ядерних боєголовок. Неофіційні джерела вказують — понад 50 тисяч.
— Приблизно половина боєголовок встановлена на ракетах SS18 або "Сатана", вироблених у конструкторському бюро "Південне" в Дніпропетровську. Це дітище 1960-х, там приблизно по 10 боєголовок на кожній ракеті, але вони не мають необхідної точності. Ракети призначені для удару по площах, а не по точних цілях. Тобто російські ядерні ракети можуть знести Нью-Йорк, Сан-Франциско й інші великі міста США, але не знищать ракети в шахтних установках. Зате отримають гарантований удар у відповідь, який вщент змете Росію.
Навіть якщо Путін остаточно з'їде з глузду й вирішить натиснути ядерну кнопку, товариші швидко його поправлять і все йому пояснять. Президент Росії взагалі мало що розуміє в цих речах. У документальному фільмі "Крим. Шлях на Батьківщину" Путін хвалиться, як "злякав" есмінця США в Чорному морі: мовляв, ми розгорнули комплекс берегової оборони й відкрили його для супутників, щоб американці побачили й жахнулися. Але чомусь ніхто не пояснив Путіну маленьку деталь: дальність стрільби російського комплексу — 250 кілометрів, а дальність польоту крилатих ракет з американського есмінця — 2,5 тисячі. Якщо почнеться серйозна війна, комплекси, які російський лідер понатикав у Криму, будуть знесені шостим флотом США із Середземного моря, навіть не заходячи в Чорне.
Окрім технічної сторони питання, є і психологічна. Ви серйозно думаєте, що людина, яка щорічно зникає з публічного простору на 7–10 днів, щоб накачати себе ботоксом, здатна розв'язати ядерну війну? Щоб натиснути ядерну кнопку, потрібно бути одержимим маніакальною ідеєю. А Путін — раб лише двох цілком земних бажань: продовжити життя до безкінечності та назавжди залишитися при владі. Ви звернули увагу на важливу деталь на зустрічі в Мінську?
Про яку ви говорите?
— Початок переговорів. Меркель, Олланд, Порошенко і Путін входять до залу. Лукашенко сам усіх розсаджує. Раптом до президента Білорусі підскакує російський лідер і мало не з рук вириває конкретний стілець. Виникає заминка. Знаєте, чому? Тому що висота стільця — найважливіший чинник нинішньої зовнішньої політики Російської Федерації. Стілець має бути високий, щоб Путін не виглядав коротуном. Одночасно стілець не має бути занадто високий, щоб його ноги не бовталися в повітрі. Підготовка стільця для Путіна — найважливіше завдання перед кожною його появою на публіці. Цей стілець готують заздалегідь. А тут Лукашенко через необізнаність комусь іншому "заповітний" стілець пропонує. Мало не зірвав переговори в Мінську. А ви говорите "червону кнопку натиснути".
Якщо Путін піде, ворожість Росії до України припиниться?
— Ні. Росія не засвоїла найважливішої аксіоми: памперси й політиків треба міняти регулярно. Країна продовжує ходити у використаних памперсах, а всі, хто опиняється в Кремлі, намагається залишитися там навіки, перетворюючи країну на болото. Саме тому існування відкритої, демократичної та успішної України для Кремля — як кістка в горлі.
У травні 2014 року, перед президентськими виборами, ви приїжджали в Україну. Навіщо?
— Привіз одного з найкращих на Заході військових фахівців. Такого рівня експертів у світі, можливо, з десяток. Досвіду і знань у нього більше, ніж у всього Генштабу України. Він був готовий закінчити бузу на Донбасі протягом двох місяців. Наш план з ліквідації сепаратистів обійшовся б в експортну вартість двох танків Т-90 — близько 6 мільйонів доларів, причому половина цієї суми пішла б на зброю. Нас звели з людиною з українського керівництва, яка на той момент могла вирішити це питання. Замість цього він зажував проблему. Я повернувся у США, зумів пробитися на міністерський рівень, представники якого були вхожі до новообраного президента України. У відповідь — знову тиша. Українські делегації роз'їжджають по світу, невпинно просять зброю і дістають відмову. Зате коли західні фахівці пропонують розроблений до дрібниць план, вони мовчать.
2 
1
Коментарі