60% українців вважають українську рідною мовою і близько 50% розмовляють нею вдома. Такі результати опитування Центру Разумкова. Показники зросли за останнє десятиліття, наголошують соціологи. Щоправда, думкою людей не цікавилися в анексованому Криму та на окупованих територіях Донбасу. Очевидно, з ними цифри були би нижчі. Але в будь-якому разі мовна картина та інші обставини сприяють тому, щоб держава й суспільство взялися за стратегічну для України річ — поступову українізацію.
Важливості питанню надає війна з Росією. Формальним приводом для анексії нею Криму та збурення Донбасу стала нібито небезпека для російськомовного населення.
Мовне питання буде для Кремля фундаментом його агресивної політики. Днями про це нагадала голова Ради федерації Валентина Матвієнко. Уродженка Шепетівки Хмельницької області заявила — Росія не спостерігатиме спокійно за тим, що "російськомовне населення зазнає утисків в інших країнах".
Назвала й Україну попри те, що соцопитування у нас доводять — російськомовних не пригнічують. Тому обидві мовні спільноти в Україні мають усвідомлювати — що україномовнішою ставатиме країна, то менше буде підстав у Кремля когось тут "захищати". Українська не менш важлива для нас, ніж інтеграція в НАТО чи успішні внутрішні реформи. Йдеться про елементарну безпеку майбутніх поколінь і країни в цілому.
З цього мають виходити і політики. Натомість вони провалюють законопроект про запровадження квот на українську музику в радіоефірі. Народні депутати сприяють цим засиллю російської попси — а отже, й русифікації населення, для переважної більшості якого українська є рідна чи ближча. Раніше парламент відмовився зробити знання української обов'язковим для державних службовців. Це ще один приклад недалекоглядності, фактичного сприяння політиці Кремля та нехтування національними інтересами країни.
Держава разом із громадянським суспільством повинна виробити стратегію поступової українізації щодо різних сфер державного та суспільного життя. Це справа не року й не двох — кропітка покрокова робота на перспективу. Зрозуміло, не можна вимагати від російськомовних людей одразу перейти на українську. Держава повинна гарантувати мовні права етнічним росіянам. В основі українізації має бути дискусія і досягнення суспільного розуміння важливості питання та його стосунку до кожного.
Після Революції гідності в Україні припинили політичні спекуляції щодо мови. Знаємо, патріотами та героями можуть бути як російсько-, так і україномовні. Можемо розмовляти різними мовами, але бути однаково нетерпимі до негідників і корупціонерів — тих, що втекли і залишаються. Тепер держава й суспільство мають зробити наступний крок — визнати стратегічним пріоритетом поширення української та сприяти цьому.
Коментарі
2