— Обмірковую ідею створення партнерського блоку держав від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів, — заявив президент Польщі Анджей Дуда, 43 роки.
Суть ідеї — військово-політичний союз Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Білорусі, України, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Молдови й країн колишньої Югославії під проводом Варшави. У коротшій версії — Польщі, країн Балтії, України й Білорусі. Мета — створити регіональну потугу на противагу Росії та Німеччині чи так званий пояс стабільності навколо Польщі.
Уперше ідею міждержавного альянсу "Міжмор'я" висував "батько" ІІ Речі Посполитої, маршал Юзеф Пілсудський у 1921-му. Він хотів бачити відновлену Річ Посполиту як конфедерацію Польщі, України, Білорусі й Литви. Цей план стикнувся з опором і за кордоном, і в Польщі. Українські, білоруські й литовські націоналісти боялися, що в об'єднаній державі не поляки і не католики будуть громадянами другого сорту. У самій Польщі натомість не бракувало прихильників ідеї "Польща для поляків". Це гасло висували націоналісти, лідером яких був Роман Дмовський. Вони ігнорували факт, що міжвоєнна Польща була багатонаціональною державою. Бачили її як моноетнічну країну. Українська й білоруська нацменшини мали підлягати полонізації. Особливо агресивного характеру вона набула у 1930-х і породила сплеск українського й інших націоналізмів у ІІ Речі Посполитій.
Після Другої світової до ідеї "Міжмор'я" повернулися польські інтелектуали-емігранти, об'єднані навколо паризького журналу "Культура". Його редагував Єжи Ґедройць.
У 1960–1970-х вони визначили так званий простір ULB — Ukraina, Litwa, Bialorus. Передумовою для співпраці в регіоні, на думку Ґедройця та однодумців, мало стати непросте для багатьох поляків прийняти непорушність кордонів України, Білорусі й Литви. Визнання поляками втрати Львова і Вільнюса, вважав Ґедройць, — фундамент майбутньої геополітичної картини регіону.
Ідеї Ґедройця прийняли практично всі впливові польські політики, які керують країною після розпаду соціалістичного табору й СРСР. Ідея ж "Міжмор'я" як буферної зони безпеки для Польщі чи потужного регіонального блоку стала популярна серед політиків партії "Право і Справедливість" (ПіС). До неї й належить президент Дуда. Сучасну версію "Міжмор'я" представив Лех Качинський 2008 року після російської війни проти Грузії. Качинський, який для Дуди є наставником, говорив про антиросійську коаліцію Польщі, Литви, Латвії, Естонії, України і Грузії та максимальне сприяння Варшави в інтеграції Києва і Тбілісі до Євросоюзу й НАТО.
— Відродження "Міжмор'я" як федерації чи союзу держав — поки що радше фантастика, — каже польський історик і публіцист Ян Дрожджь, 51 рік. — Такий союз неминуче втягував би Польщу в російсько-український конфлікт. Крім того, він суперечив би зобов'язанням, які Варшава має як член НАТО і ЄС.
2010 року, коли ідея "Міжмор'я" підіймалася востаннє, експерти підрахували, що сукупний ВВП України й Білорусі в рамках такого гіпотетичного союзу становив би 35 відсотків при частці населення двох країн 56 процентів. У Польщі натомість — 58 відсотків ВВП при населенні 38 процентів. Може, в майбутньому "Міжмор'я" дозволило б наростити економічну міць Києву та Мінську. Однак у нинішніх реаліях Польща й країни Балтії, навіть якби й дуже хотіли, не витягнули б на собі "аутсайдерів". Зокрема, Україну — з її корупцією, бюрократією, зовнішніми боргами та війною на Донбасі.
— Це лише історичне відлуння і продовження ідей покійного Леха Качинського, — вважає 50-річний Анджей Талага, заступник головного редактора газети Rzeczpospolita. — Спроба збудувати "Міжмор'я", навіть поза межами формального союзу, — завдання мало реальне. Проте в рамках цієї ідеї президент Дуда може розвивати співпрацю з Україною. Польща від початку рекламувала її в ЄС. Активніше підтримувати Київ — складно. По-перше, у Польщі бракує грошей для цього. По-друге, Україна сама не робить достатньо, аби реформуватися й виправдати очікування Заходу.
— За президента Дуди суттєвих змін у політиці Варшави щодо Києва не буде, — вважає журналіст Лукаш Ясіня, 35 років. — Навпаки, Польща спробує активніше підтримувати Україну на рівні ЄС і НАТО.
— Для запуску проекту "Міжмор'я" важливий позарегіональний спонсор, яким можуть бути тільки США, — каже директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик, 38 років. — Вашингтон поступово створює сили швидкого реагування в Румунії, Польщі та країнах Балтії. Україна не входить до цієї зони особливих інтересів США. Доки Штати не дозріють до потреби формування такого альянсу в Європі, говорити про його життєздатність — складно.
— Фактично політичний союз "Міжмор'я" вже існує, — говорить Анджей Талага. — Це антиросійський союз Польщі, країн Прибалтики, Румунії та України. Про нього ніхто не каже вголос, бо це нічого не дасть — тільки розізлить Москву. США не покличуть Україну в НАТО в найближчі 10–12 років, а дбатимуть лише про її сильну нейтральність. Україні потрібна потужна економічна й політична підтримка Заходу. Вона є — разом із санкціями проти Російської Федерації. Їх слід посилити, щоб підкосити Кремль. Президент Дуда і ПіС розуміють сенс "Міжмор'я" саме як неформальний антиросійський союз. Вони підтримують ідею сильних України, Молдови та Білорусі, які мають стати буфером між Варшавою і Москвою. Бо якщо остання захоче напасти на Польщу, то спершу повинна буде вдарити по цих країнах.
США й Польща мають долучитися до переговорів з Росією
Новообраний польський президент Анджей Дуда пропонує змінити формат міжнародних переговорів про припинення російської агресії на Донбасі. Про це він говорив телефоном із президентом України Петром Порошенком 15 серпня.
— Я не можу уявити, щоб у цьому не брали участі сильні європейські держави. Але могли б також долучитися і Сполучені Штати. Як світова держава, з якою Росія повинна рахуватися, — наголосив він журналістам після зустрічі з главами європейських держав у Берліні 24 серпня.
На думку Дуди, у перемовинах також мають брати участь найближчі сусіди України включно з Польщею. Адже останні, серед європейський країн, найбільше зацікавлені у стабілізації ситуації на Донеччині й Луганщині.
Досі переговори про припинення агресії на Донбасі тривають у так званому нормандському форматі — за участі глав України, Росії, Німеччини і Франції.
11 
1
Коментарі