Ухвалений понад рік тому Закон "Про доступ до публічної інформації" дав можливість вимагати даних, зокрема, про зарплати чиновників, кадрові рішення та учасників державних тендерів. 20 січня Конституційний суд обмежив вплив закону, пославшись на захист приватного життя.
Що змінило рішення суду і як отримувати інформацію в нових умовах, розповідає юрист Людмила Опришко з Інституту розвитку регіональної преси.
Які найбільші проблеми з реалізацією закону "Про доступ до публічної інформації"?
— Заважає погане знання всіма сторонами комплексу законів "Про доступ до публічної інформації", "Про інформацію", "Про захист персональних даних" і рішення Конституційного суду від 20 січня 2012 року та інших. Часто виходить вибіркове використання одних правових норм і забування про інші. Найчастіше, коли громадянин чи журналіст звертається із запитом про надання публічної інформації щодо розмірів оплати праці посадовців і отримує відповідь, що це конфіденційна інформація про особу, яка не підлягає поширенню без її згоди. Така відповідь часто порушує певні статті Закону "Про засади запобігання і протидії корупції", який передбачає, що інформація про їх прибутки є відкритою і не може бути обмеженою в доступі.
Які помилки допускають ті, хто звертаються із запитом?
— Неналежна підготовка та відсутність цілеспрямованості. Якщо ваші права порушені, треба їх відстоювати. Тим більше, якщо порушені права журналістів, то існують кілька організацій, які можуть надати юридичну допомогу.
Які помилки допускають органи влади?
— У Криму журналіст звернувся до виконкому Сакської міської ради і ставив питання про дання публічної інформації. Йому відмовили. Ми оскаржили цю відмову в суді. І от суддя, коли відмовляв у прийомі позовної заяви, послався на те, що позивач, тобто журналіст, є недієздатною особою в його розумінні. Потім ми подали скаргу і в апеляційному порядку скасували цю ухвалу. Або в мого колеги є справа, коли в Краматорську журналіст звернувся із запитом до міського голови і попросив, щоб йому надали декларацію про доходи голови та його членів родини. Йому дали відповідь, що, оскільки голова Краматорської міської ради є державним службовцем третьої категорії, а органи місцевої влади не відносяться до органів влади, то вони не бачать законних підстав надання такої декларації. Ця справа ще триває.
Ви згадали про рішення Конституційного суду від 20 січня. Воно заплутує людей — де конфіденційна інформація про особу, де публічна?
— Тут тонка межа, і влада користується труднощами в розумінні цього питання. Треба пам'ятати, що рішення Конституційного суду від 20 січня, яке стосувалося права державних службовців на приватне життя, не визнає неконституційними положення тих чи інших законів. Воно лише тлумачить чинні правові акти. Наприклад, якщо проаналізувати питання про те, як вплине назване рішення на доступ до декларації про доходи осіб та членів їх сімей, то можна дійти висновку — ніяк. Це пояснюється тим, що Закони України "Про доступ до публічної інформації", "Про захист персональних даних" і "Про засади запобігання і протидії корупції" передбачають, що декларації осіб, які обіймають виборні посади в органах влади, не належать до інформації з обмеженим доступом. Конституційний суд не сказав, що ці положення неконституційні. Значить, вони підлягають застосуванню. Тому, якщо чиновники, посилаючись на рішення Конституційного суду України, відмовляють надати копію декларації про доходи — це дії незаконні.
Як пояснити це рішення Конституційного суду, коли влада повсякчас декларує прагнення до відкритості?
— Конституційний суд намагався збалансувати право на свободу висловлювання і право на приватне життя. Однак аналіз тексту рішення показує, що захисту приватного життя присвячене десь 80 процентів усього об'єму документу. Решта 20 відсотків — право на свободу висловлювання. Але якщо уважно читати це рішення, то там можна побачити і те, що залежно від статусу особи та її посади, залежить рівень захисту приватного життя. Це можна тлумачити в контексті рішень Європейського суду. Чим більший ранг посадової особи, тим меншим є право на захист її приватного життя законом.
Думаю, рішенням Конституційного суду влада хоче захиститися, приховати від суспільства доходи чиновників середнього та вищого рангу. Але журналістам і громадянам не варто відступати, бо все одно є законні підстави отримати цю інформацію. Люди мають навчитися більше захищати свої права.
Тобто проблеми в суспільстві, а не в законах?
— У нас намагання не надати інформацію не перетворилося на небезпечну для чиновника річ. Тобто ситуація не перейшла в ту якість, коли чиновнику дорожче приховати, аніж показати свої доходи. Тому проблема не в законах, а в їх застосуванні та здатності громадськості дотискати державу.
3 
1
Коментарі