Кремль віддав на глум Чечні північну столицю країни. А міст через канал у Петербурзі назвали ім'ям Ахмата Кадирова. Але чи так це насправді?
Своє рішення влада пояснила просто — Росія пам'ятає й шанує своїх героїв. Та характер героїзму чеченського бойовика загальновідомий. Той не лише закликав горців "убивати росіян, хто скільки зможе", а й особисто відзначився у цьому.
Та й зміну гідну підготував. Його син першого московіта вбив 16-річним. В інтернеті досі можна знайти кадри, на яких нинішній глава республіки перерізує горло 19-річним хлопцям. Ці "подвиги" РФ також вшанувала — Рамзан Кадиров є героєм Росії.
Проте мостом Чечня не вдовольнилася. Вона надіслала Кремлю нове побажання — на рубльових купюрах мають надрукувати зображення її столиці. Грозний символізує нову Росію, її відродження і відомий усьому світові як місто, що перемогло міжнародний тероризм за підтримки федерального центру, каже Рамзан. Можна не сумніватися — забаганку виконають.
Спостерігаємо рідкісний процес, коли із глибин підсвідомості народу зринає пласт історичної пам'яті й диктує свою волю. Феномен процесу в тому, що величезна територія з усталеною, здавалося б, державністю заходилася шукати батькового батога. Так буває з людиною, яка зі своїх коренів зрушила, а нових не набула.
Згадаймо збройні метання московітів останніх років. У них — мазохістське бажання нарватися на силу, що навела б лад у державній голові. Намагання утвердитися в украденій історії й на чужому культурному просторі за путінського правління загострилося до параної.
Лідер так званої РФ то їде в Монголію і там зривається на незрозумілі ридання, то виголошує тираду про сакральність для РФ українського Криму.
По кому сльози? Про яку сакральність мова?
Путін розчулився, коли стояв на священній площі Чингісхана, від якого "єсть пошла зємля русская". А Крим дорогий тим, що це — вотчина кримських ханів роду Гіраїв, молодшими братами яких московські князі визнавали себе. Під кримчаків вони добровільно "лягли" після розпаду Золотої Орди. Тішилися цією кревністю і платили данину до 1700 року.
Більшу частину своєї історії Москва перебула під кимось. Такий порядок речей уївся в історичну свідомість. Попри показну великодержавну пиху й демонстративну великоруську зверхність московіти — свідомо чи підсвідомо, завжди прагнули керівної руки й батога.
Молодші брати ординських ханів досі поклоняються мумії, хоча саме Ленін скинув країну в майже вікові нещастя. Боготворять Сталіна, який перетворив народ на рабів системи. Будь-яка сила є для московітів геройською та історично виправданою. За цієї логікою Ахмат Кадиров заслуговує на світлу пам'ять, а потомственний убивця московітів Рамзан Кадиров — на звання героя.
На наших очах "велика Росія" прагне стати під сильну руку малої Чечні. Наші північні сусіди давно не дискутують про переможця в чечено-російській війні. Грозний обклав Москву даниною, а не навпаки. З 2001 по 2014 рік держбюджет країни перерахував до кавказької казни майже 500 млрд руб. — $7,6 млрд. Цьогоріч Рамзан Кадиров отримує по 80,8 млн на добу — близько $1,2 млн.
У Чечні не діють закони РФ. Чечня має власні армію, міліцейські структури, суди й тюрми. Чи не в усіх російських регіонах хазяйнують чеченські діаспори, що нерідко сильніші за місцеву владу. Водночас жоден регіон не заперечує "особливого статусу" Чечні та її президента.
Прихід Рамзана Кадирова до Кремля і переведення країни на ординські рейки припускають не лише експерти, а й пересічні громадяни РФ. Сьогодні багато хто з них завершує політичні суперечки з українцями погрозою — от стане Кадиров нашим президентом, він усіх вас виріже.
Що зробить Рамзан із ними, росіян не цікавить.
2 
1
Коментарі