— Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки 1919-го визначив майбутнє держави. Він впливає на теперішню країну і буде актуальним ще не одне століття, — говорить історик Віталій Скальський, 36 років. Він досліджує події Української революції 1917–1921 років.
Наскільки важливим було рішення про Злуку в той час?
— Потрібно було довести, що українці існують. Що вони єдині, мають цілі стосовно розвитку своєї країни і можуть претендувати на місце серед інших європейських держав. До такого кроку готувалися довго. Ще наприкінці ХІХ століття з'явилися праці політиків Юліана Бачинського та Миколи Міхновського. Вони піднімали питання єдності України.
Що стало поштовхом — прорахунок політиків чи прагнення народу?
— Насамперед це політичний маневр. Так лідери показали, що працюють для країни, і нагадали про себе на міжнародній арені. Вони страждали через відсутність іноземної підтримки. В УНР виникли проблеми з більшовиками на сході, а в ЗУНР — конфлікт з поляками на заході. Обом республікам потрібен був надійний союзник. Для єдності людей не потрібно ніяких документів. Якщо з різних регіонів хочуть спілкуватися, торгувати, то вони це робитимуть.
Які проблеми виникали під час втілення ідеї соборності?
— Практично це зробити було не просто. Роки життя українців у складі різних держав зробили свою справу. У них був різний політичний, економічний та правовий досвід. Їхні погляди на державотворення відрізнялися, тому спочатку важко було знайти спільну мову. Скоро 30-річчя незалежності України, а різниця між регіонами досі колосальна.
Хто найбільше доклав зусиль до появи Акта Злуки?
— Над об'єднанням працювали в обох республіках. Для галичан Київ завжди був столицею. Вони рівнялися на нього та відчували підлеглість. Але київські політики ставилися до Галичини трохи обережніше. Найбільше роботи виконали члени делегації, які їздили, укладали угоди, намагалися знайти компроміси — Лонгин Цегельський, Осип Назарук, Федір Швець. Президент ЗУНР Євген Петрушевич не зміг поїхати на переговори, бо у Відні працював із тамтешнім парламентом. Вважав, що там буде від нього більше користі.
Що дала ця спільна діяльність?
— Об'єдналися сформовані держави. Тому лише уніфікували те, що мали. Використали єдину назву Українська Народна Республіка. Об'єднали дві армії. ЗУНР почала використовувати тризуб як герб. Доти ним був лев. Влада започаткувала формальні ознаки єдності. Фактично дві країни об'єдналися, але залишилися з власними урядами і політичними системами. Та вважали себе єдиною країною.
Як до об'єднання поставилися інші держави?
— Глобальної реакції не було. Світ не розумів і не цікавився тим, що тут відбувається. Про Злуку написали в газетах, і на тому все. Провідні держави не потребували України. Вона для них не була актуальною.
Сусідня Польща об'єднання не сприймала, бо вважала Галичину своєю територією. Хотіли контролювати її — воювали з українцями. Більшовицька Росія, з іншого боку, замислила оволодіти нашими землями. Їй головне було зруйнувати країну, неважливо, об'єднаною чи розділеною.
Чи міцним був союз? Чому не вдалося зберегти соборність?
— Основна причина — внутрішні конфлікти. У нас соборність має пафосний віддтінок. Мовляв, дві частини в тяжкій боротьбі об'єдналися навіки. Але були інтриги, скандали, тиск і взаємні претензії. Це — нормально, політики інколи програють. Хтось укладає блоки, хтось роз'єднується, свариться. Це підкреслює, що наша історія — нормальна, на відміну від тоталітарних країн, де не виникає політичних суперечок.
Встояти проти тиску Росії та Польщі було складно. Тому українські війська поступилися. Але головне — народна соборність втрималася. Люди розуміли, що є одним цілим, і продовжували боротися.
Що маємо розуміти про події 100-річної давнини?
— Соборність — це ознака наявності політичної нації, підтвердження, що українці боролися за незалежність давно. Вона вже стала символом разом із гербом, гімном і прапором. У Радянському Союзі відзначати соборність України було небезпечно. Такі акції закінчувались ув'язненнями, репресіями та переслідуванням. Але люди не забували про подію.
Акт Злуки забезпечує нам відчуття єдності й підстави боротися за єдину Україну. Усі наступні визвольні рухи міжвоєнного періоду, в часи Другої світової або повоєнного часу мали на меті одне — повернути соборність країні. Акт Злуки дав народу впевненість у власній силі та унікальності. Якби його тоді не було, ми зараз жили б гірше.
2 
1
Коментарі