— Дехто каже, що Україна отримала незалежність як подарунок, без боротьби. Це хибна думка, — вважає голова Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих Євген Пронюк, 75 років. — Свобода прийшла до нас лише внаслідок боротьби за неї багатьох поколінь. Це можна прослідкувати навіть на прикладі нашої родини. Мій батько воював у лавах ОУН-УПА, я був репресований. Українцям нічого не давалося задарма, не падало з неба. Усе доводилося виборювати і за все сплачувати велику ціну.
Як на українців уплинули роки радянської влади?
— Вона принесла нам ззовні репресивний режим. Він пригнічував націю впродовж кількох десятиліть, не давав їй вільно розвиватися. Маємо усвідомити, що треба швидше позбуватися радянськості. Інакше вічно будемо товктися у дріб'язках. Найбільша складність для українців у тому, що ми не просто йдемо шляхом розвитку, а відновлюємо знищене. Була винищена краща частина нашої людності — найталановитіші, найпідприємливіші, найзавзятіші, найрозумніші: Валерій Марченко, Василь Стус, Іван Світличний. Тому все нам дається так важко.
У чому заслуга дисидентів 1960–1970-х?
— Дисиденти свідомо поставили мету вибороти свободу держави. Вони не побоялися виявити свою думку, ставлення до влади і заявити про це. За роки незалежності вдалося просвітити більшість людей, довести їх до стану національної свідомості. Нас у той час була невелика купка, а зараз уже мільйони українців почуваються патріотами. З'явилися чимало нових поетів, художників, письменників, митців, науковців. Це нас збагачує.
Що за ці 20 років упущено?
— Можна було б зробити більше, якби не московське опікунство і холуйство окремих українських можновладців. Добре, коли нація має людей, на яких можна спиратися.
Влада, що залишилася нам у спадок від радянського минулого, є перепоною, бо живуча. Нам потрібно усталитися і звикнути жити в умовах свободи. Радянський період був для нас шкідливим тим, що сковував творчі сили. Сильніші пристосовувалися, слабші падали ниць. І лише невелика кількість могла утверджуватися.
Чому нам не вдалося зробити такі перетворення, які пройшли в Польщі?
— Польща, на щастя, мало жила під радянським копитом. Тому їй легше вдалося реформуватися. Там була більша тривалість вільного життя, тому в поляків вища національна свідомість. А в нас її пригнічували впродовж багатьох століть — і за царських часів, і за радянських. Україна не мала великого досвіду державного будівництва.
Як подолати розкол між Заходом і Сходом?
— Треба творити українське життя, і тоді порозуміємося.
Чому порив Майдану не втілився?
— Багато в чому він утілився. Люди стали відчувати себе вільніше. Зараз головне для українського керівництва — не гнутися під Москвою. Звичайно, ми не можемо дати войовничої здачі, але треба вміти організовуватися для відпору. Якщо українці будуть солідарні між собою, то основне задання часу виконають — творення сильної демократичної самодостатньої держави.
Я не розчарований у Ющенку, він зробив усе, що міг. Тепер Янукович усе більше стає проукраїнським, не боїться висловлювати свою думку перед Кремлем. Якщо він так і далі розвиватиметься, то може багато чого досягнути.
А як пояснити політичні переслідування опонентів?
— Репресії проти Тимошенко, Луценка й інших були неминучі, бо вони проявляють опір насильству.
Які перспективи України?
— Найближчі 5–10 років стануть визначальними для долі держави. Я боюся, що як тільки ми почнемо набирати обертів, то Росія активізує свій наступ. Від прямої експансії її утримує тільки реакція міжнародної спільноти. Україна повинна створювати навколо себе міжнародну солідарність.
Треба дати можливість вільного розвитку народної самодіяльності через партії, товариства, громадські організації, творчі спілки. Тільки в умовах свободи народ може розгорнути весь свій потенціал.
Олігархи зацікавлені в розвитку людського потенціалу?
— Певним чином так. Бо якщо цього не буде, то і їхній розвиток гальмуватиметься. Потрібен розум і талант державних діячів, як використати їх на благо держави. Це умів робити Володимир Винниченко — пристосовуватися до обставин і добиватися свого. Петлюра чи Бандера були настроєні радикальніше, але досягали чогось більшою ціною.
2 
1
Коментарі
5