Ірина Ванникова, кандидатка в народні депутати по виборчому округу №196, поставила особистий рекорд — провела за день 10 зустрічей із виборцями.
— Мені не звикати. За останні два роки під час соціальної роботи на Черкащині об'їздила майже кожне містечко та село. Провела сотні зустрічей: від масових у трудових колективах чи клубах до відвідин пенсіонерів, багатодітних родин, воїнів. Охопила 15 тисяч людей, за рік проїхала 150 тисяч кілометрів Черкащиною, — говорить Ірина Ванникова.
Почалося все з реалізації соціальних проектів агроіндустріального холдингу "Миронівський хлібопродукт". Цей досвід переріс у громадську діяльність та створення громадської організації "Розвиток територіальних громад".
У чому складність ситуації в цьому окрузі на Черкащині?
— На Черкащині прекрасні роботящі люди, родюча земля, неймовірної краси природа. Так чому в такому багатому краї у самому серці України старші люди змушені рахувати копійки, а молодь шукати роботу за тридев'ять земель? Там, де існують потужні підприємства, великі сільськогосподарські компанії та холдинги, ще є робота. А якщо таких підприємств немає?
Створення об'єднаних територіальних громад вдихнуло нове життя, дало шанс на відродження села. На місця віддали гроші та повноваження, щоб люди самі ними розпоряджалися, планували, заробляли і витрачали. У громадах з'явилось освітлення на вулицях, постали відремонтовані школи, нові садочки, центри дозвілля, пожежні депо, комунальні підприємства. Дехто встиг створити асфальтний міні-завод. До речі, працюють там колишні заробітчани.
Але стара система повстала. Бо гроші йдуть людям, а не в район, де непомітно можна їх дерибанити. Деякі народні депутати теж підсіли на ці схеми "вибий із держави — вкради на місцях". Тому й бояться децентралізації, як чорт ладану. Ще й залякують людей. Тут, на 196‑му окрузі, насправді йде "заруба" між старою та новою системами.
Чому вирішили йти у Раду? Навіщо це вам?
— Це моя відповідь на запит людей отримати свого депутата, який би працював із ними на окрузі. Як громадський активіст я вже роблю цю роботу, маю сили, розуміння і досвід продовжувати таку справу. На Форумі громадських ініціатив черкащани висунули мою кандидатуру до парламенту, бо давно знають мене — ми разом реалізували не один хороший проект. Тут, серед людей, я пройшла серйозну підготовку та перевірку на міцність.
Ви вже знаєте, як?
— На моїх очах розгорталася децентралізація на Черкащині. Це якийсь український парадокс. Люди нарікають, що гірше нема куди, село зруйноване, і при цьому бояться об'єднуватися, щоб хоч якось разом вигребти із цього болота. А все тому, що просто не знають суті децентралізації.
Цей процес незавершений, його треба удосконалювати, все прописати у законах так, щоб у центрі реформ була людина. Щоб громада могла контролювати бюджетні витрати і спитати у районного чиновника, куди пішли державні гроші. Щоб не район, а люди вирішували самі, якого інвестора до себе пускати і які податки він має сплачувати у місцевий бюджет. Верхівка влади саботує боротьбу з корупцією. Та ми будемо із низів вичищати корупціонерів, бо громаді легше проконтролювати місцевих чиновників і не дати вкрасти.
Намагався накопати на вас компромат і нічого не знайшов.
— Я нестандартний кандидат. Виросла в селі, зробила кар'єру і дорожу репутацією. Моє покоління формувалось уже за часів Незалежності, тому патріотизм та збереження української державності — мої життєві цінності, через які я не переступлю за жодних обставин.
Споконвіку українці жили громадами, коли всі питання вирішував сход села чи делеговані представники. Тим паче тут, на Черкащині, козацькому краї, пуповині України.
Сильне місцеве самоврядування і є тим локомотивом, що потягне вперед Черкащину та всю Україну.
2 
1
Коментарі