Економічні підсумки року в нас зазвичай підбивають за бюджетними показниками й офіційною статистикою. Але для всебічної оцінки цих цифр не достатньо. І не лише тому, що з поля зору випадають процеси, які цифрами не вимірюються. При такому обмеженому підході ми звужуємо діапазон аналізу й бачення перспективи.
Зокрема, відбувається зіставлення країни тільки з самою собою, що не дає змоги визначити її місце в світі. А це іноді найважливіше. Адже наша конкурентоспроможність є поняттям не абсолютним, а відносним. Ми живемо краще або гірше залежно не лише від власних успіхів чи невдач, а й від співвідношення їх до здобутків чи провалів країн, з якими маємо взаємовідносини. Наприклад, Польща стрімко випереджає нас за показниками виробництва м"яса. Це все більше підриває доходність, а зрештою, й масштаб м"ясної галузі України. Інший приклад: за час перебування при владі "помаранчевих" урядів рейтинг конкурентоспроможності української економіки впав на декілька пунктів, тоді як рейтинг економіки російської за цей час зростав. Зрозуміло, це не пішло нам на користь у відносинах із Росією.
Так само не про все говорять цифри економічного зростання лише за один рік. Успішним розвиток стане тоді, коли цьогорічне зростання буде сходинкою в русі до намічених довгостроковою стратегією висот. Зараз ми цього не маємо, а відтак не можна впевнено казати про успішність чи неуспішність розвитку.
Дві третини населення планети житимуть у високотехнологічних державах
Кажуть — а хіба не досить порівняння з роком минулим? Не досить. Адже можливим і навіть бажаним може бути варіант, коли цьогорічне зростання призупиняється заради розширення високотехнологічних галузей економіки, які принесуть результат за кілька років.
Отже, погляньмо на підсумки економічного розвитку 2006 року саме з позицій стратегічної довгостроковості й міжнародних зіставлень.
Спочатку варто повернутися трохи назад. На початку 90-х Україна була технологічно високорозвиненою, однак за роки незалежності перейшла в категорію країн із переважно низькотехнологічною індустрією. Це рідкісний у світовій практиці випадок. А можливість виправлення ситуації й переходу до інноваційної моделі розвитку виникла завдяки високим темпам зростання у 2003–2004 роках. Відновлювана модель у той час себе майже повністю вичерпала. Тому переміщення доходів в напрямку широкої модернізації було безальтернативним.
Але тим шансом Україна не скористалася. І справа не в Майдані чи помаранчевій революції, що привела до влади опозицію. Навпаки, нові керівні кадри й підйом духу мали б прискорити оновлення як суспільних процесів, так і економіки. Одначе лідери, які прийшли до влади, майже всі були й не нові, й не професіонали. Головним стало загравання та популізм. Це порушило баланс між виробництвом і споживанням на користь останнього. Тодішня "синьо-біла" опозиція влучно визначила таку економічну політику як проїдання. До того ж через посилення хаосу зменшилися зарубіжні й внутрішні інвестиції.
Завдяки зміні влади шанс на розвиток і зростання знову з"явився 2006 року. Здавалося б, тут би й перейти до формування високотехнологічної інноваційної моделі з перспективою підтягнутися до розвинених країн Заходу і Сходу.
Але відкочування назад під час царювання "помаранчевих" було дуже значним. Економіка виявилася настільки розбалансованою, що нова влада мусила насамперед вирішувати завдання чотири-п"ятирічної давності. Тому не варто було розраховувати на повноцінний інноваційний стрибок. І хоча 2006-го процес модернізації через бюджет-2007 був запущений, левову частку коштів витратять на оновлення застарілих основних виробничих фондів, а не на високотехнологічні сфери економіки. Ситуацію погіршило й зростання цін на газ.
Отже, "вирулювати" економіку уряду Віктора Януковича торік було важко. Однак через темпи зростання та її впорядкування 2007-го може з"явитися шанс на інтенсивне розгортання інноваційної моделі не тільки в традиційних, але й у високотехнологічних галузях.
А це для України є викликом і нагальною потребою. Адже в ситуації рутини й інерції наша держава стрімко програватиме не тільки країнам "золотого мільярда", але й колишнім аутсайдерам — Індії, Китаю, Малайзії, Казахстану, Індонезії, Бразилії, не кажучи вже про Росію. Після інноваційного ривка Китаю та Індії понад дві третини населення планети житимуть у високотехнологічних державах. Відставання України в цій ситуації може спричинити великі неприємності. Не тільки загрозу втрати перспективи, але й загострення проблеми етнічної самоідентифікації та різного бачення населенням напрямку інтеграції країни — на Захід чи на Схід.
3 
1
Коментарі
6