У Каннах показали "Полон" Анатолія Матешка
На кіноринку у французьких Каннах відбулася прем'єра фільму "Полон" київського режисера Анатолія Матешка, 61 рік.
— У стрічці нема ознак конкретного часу, військового конфлікту, країни. Хотіли зробити фільм-притчу. Поштовхом стали події, що зараз відбуваються в Україні, — каже сценарист Анастасія Матешко, 38 років.
Головну героїню грає актриса столичного театру ім. Івана Франка Лариса Руснак, 53 роки. Жінка шукає сина-новобранця, який потрапив у полон. Дізнається, що за гроші його можна викупити, але також потрапляє до рук терористів. У полоні, крім неї, перебувають 11 осіб. Це закохана пара волонтерів, американець, який шукав далеких родичів, поранений солдат, столичний журналіст, кілька місцевих жителів. Охороняють заручників двоє вартових. Вони мають наказ розстріляти полонених. Вирішують заради розваги робити ставки, хто з бранців подолає заміноване поле. В надії врятуватися ті погоджуються.
"Полон" знімали тиждень у середині лютого. Працювали під Києвом, у спеціально побудованому серед поля хліві.
— Навіть при 30 градусах морозу актори погоджувалися грати босоніж, — продовжує Анастасія Матешко. — Подвиг — піти на таке. В кожного горіли очі. Відчували, що їх місія така. Якщо не можуть іти на фронт, то зроблять усе для завершення війни тут. Кожен у роль додавав щось дуже своє. Антон Сладкевич часто бував на Донбасі як волонтер. Звукорежисер, з яким раніше працювала, пішов у зону АТО добровольцем. Спілкуємося телефоном чи не щодня. Це дало розуміння, що ми хочемо сказати. Особливо в кінці мене прошибло, коли Руснак запропонувала заспівати колискову. Не якусь стандартну лубочну, а дуже давню пісню. У фіналі лише її героїня залишиться живою разом із пораненим солдатиком. Схиляється, обнімає і співає чужому синові. Дитині, яку вона знайшла, втративши свою. Мати, яка піднімається над реальністю, символізує дуже багато. Це Україна. Не хотілося б казати пафосні слова. Ці відчуття мають народжуватися у глядача.
У фільмі також задіяли акторів Остапа Ступку, Дмитра Суржикова. Ватажка терористів зіграв Володимир Горянський.
— У війні на Донбасі нема наших і їхніх, є ворог. У фільмі виявляється, що з дитиною головного ката роблять те саме, але з іншого боку лінії фронту. Ми співчуваємо, розуміємо його мотиви. Він також шукав свою дитину. Коли зрозумів, що потрібні гроші на звільнення сина, узяв заручників, — додає Анатолій Матешко.
— Найважча сцена у фільмі — коли герой Горянського в пошуках смерті біжить на замінованому полі. А земля не приймає його, вибух не стається. Актор виконує своєрідний танець, майже геніальний пластичний етюд. Смерть принесла би його персонажу полегшення. Але вона не приходить.
Наслідки цієї гібридної війни ми довго будемо розгрібати. Поки що не хотілося б казати категорично — оце герої, а оце зрадники. Майже відразу вирішили з оператором, що фільм "Полон" буде чорно-білим. Картина стала стилістично витонченіша. Кольорова плівка відволікала б від історії.
Бюджет стрічки "Полон" не називають. Кажуть, що це невеликі кошти і фільм створили без фінансової підтримки Держкіно. У прокаті картина має з'явитися восени.
2 
1
Коментарі