З міцними напоями порівнює письменник і актор Антін Мухарський, 43 роки, нову книжку. Роман "Смерть малороса, або Ніч перед Трійцею" він презентував 1 квітня у Києво-Могилянській академії.
— Чорти ґвалтують у неприродний спосіб малоросійського письменника, схожого на Олеся Бузину, через його гріхи, — розповідає автор перед презентацією. — Сувора історія. На книжці позначка — "21+". Там багато ненормативної лексики і нестандартних ситуацій. Я міряю літературу вмістом умовного алкоголю. Є безалкогольні напої, які можна вживати навіть дітям. Є слабоалкогольні. А це от — справжній український 56-градусний самогон. На книжці є напис: "Дух дикої України" — буйний, гайдамацький абсолютно.
Антін у джинсах, сорочці, безрукавці та краватці. Світле волосся зачесане на проділ.
— Мій добрий товариш Орест Лютий кожен свій виступ починає з того, що дякує всім українофобам — Колесніченку, Ківалову, Чечетову, Табачнику — за те, що виник проект "Лагідна українізація". Тому що сила дії дорівнює силі протидії. А я хочу подякувати творчості Олеся Бузини, бо він у мене викликав 10 днів творчого натхнення, — додає письменник. "Смерть малороса" Антін написав за 10 днів у жовтні торік. У травні обіцяє презентувати нове видання — "Після злучення тварина сумна", а восени — "Жлобологію". У ній збере інтерв'ю 33 український митців, які міркують над поняттям "жлоб".
— Бузину толком і не читав, доки не натрапив на якусь "фотожабу" (карикатура з фотографії. — "ГПУ") в інтернеті. Це відкоркувало до нього мою цікавість. Пішов на Петрівку, скупив усі його книжки. Прочитав і зрозумів, що така кількість брехні, перекручень, викривань, підтасовок, брудної жовтої каламуті з його сторінок іде. Він просто сцить на Україну прямо поміж очі. А українці все це ковтають, умиваються. Та треба ж лупасити у відповідь. Тому що зараз відбувається реальна війна, ідеологічна. Я взяв свою рушницю. Викопав шанець. Заліг. І вже відстежую, по кому стріляти.
"Смерть малороса" за столиком перед сценою продають по 50 грн. На вході сидить народний депутат Олесь Доній, перекинувши ногу. Задоволено усміхається і гойдає носаком. Презентацію затримують на півгодини.
— Ми змушені відтягнути початок нашого заходу, — піднімається на сцену ведуча вечора Юлія Даценко. — Бо, як повідомив Олесь Доній, до нас запрошений Дмитро Табачник. Чекаємо на нього.
На сцену виходять Олесь Доній і Антін Мухарський.
— Доній іде з пляшкою безалкогольного пива. Бо він чи не єдиний, хто читав цю повість до кінця і знає, про що йдеться, — коментує Антін.
— До 1 квітня ставлюся спокійно, — каже Доній. — Але двох людей мені вдалося розвести — це Юлія Даценко й Антін Мухарський. Вони таки повірили: від Табачника мені подзвонили і сказали, що він буде тут. Які наївні люди, з ким доводиться працювати. Думаю, після того, як ви написали про Табачника в образі пана Мутного у попередній книжці, він обходить вас десятою дорогою, пане Антін. А от після цієї не знаю, що буде з паном Олесем Бузиною. Такої огиди до персонажа не відчував давно. Смерть від самозґвалтування в неприродний спосіб пляшкою російського пива — це знущання. Антін Мухарський — український провокатор. Бо на провокації, які він робить, не зважується ніхто.
— Директор видавництва "Наш формат", прочитавши цю книжку, сказав, що "21+" — це надто слабко. Тут годилося б написати "38+", — розповідає Антін, стримуючи сміх. — Так що несіть паспорти. Будемо продавати вам книжку, як алкоголь — за паспортом.
"Так, я малорос, класичний малорос"
На презентації Антін Мухарський прочитав уривок з нової книжки. Каже, він "чи не єдиний надається для читання на широкий загал". Решта має багато нецензурних слів:
"Олександр Олексійович Забука, псевдонім — Олесь Білий, був неюним уже чоловіком років 35. За майже 15 років професійної діяльності встиг попрацювати журналістом у п'яти виданнях, два з яких глянцеві. Стиль мав суворий, мілітарний, носив різні армійські куртки, міцні чоботи. Фірмовою зачіскою обрав тотальне гоління черепа, бо так найбільше скидався на якогось благородного білогвардійського штабсротмістра часів громадянської війни. "Так, я малорос, класичний малорос!" — гордо заявляв Лесик усюди, де мова заходила про стан речей у сучасній Україні. А насправді наш Лесик був типовий київський міщанин у третьому поколінні. Кадебістом був його батько, який засадив не один десяток дисидентів".
3 
1
Коментарі