"Цей рік рахую за три"

19 вересня письменниці Оксані Забужко виповнилося 52 роки. День народження вона святкувала з родичами і друзями в одному зі столичних ресторанів.

— У мене з самого ранку телефон розривається від дзвінків, а вся квартира вже завалена подарунками. — Часу на довге святкування не маю, — каже Оксана Забужко телефоном. Виберемося з родичами і друзями в ресторан випити по чарочці. А потім повернуся додому пакувати валізи. Увечері лечу до Польщі, потім у Чехію і знову до Польщі. Маю презентувати там польський переклад мого роману "Музей покинутих секретів". А в Чехії його готують до друку, треба попрацювати з перекладачкою.

Минулого тижня письменниця представила  у Львові нову книжку — збірку есе "З мапи книг і людей". У виданні є тексти про художницю Катерину Білокур, режисера Андрія Тарковського, письменницю Соломію Павличко.

— Матеріал для книжки збирала 12 років. Вона вийшла приватно і, я б сказала, неплановою. Це як діти — вони бувають планові й позапланові. Після презентацій ані хвилини продиху так і не випало.

Каже, цей рік для неї був інтенсивний.

— На Півночі рік рахують за два. А в мене цей рік можна рахувати за три. Встигла побувати на поетичному фестивалі в колумбійському місті Медельїн. Цією країною впродовж багатьох років керує наркомафія. Цілі армії наркобаронів постійно влаштовують розборки. Про це починають розповідати ще з аеропорту. Водій таксі ламаною англійською мені говорив: "Он, подивіться, отам вілла Пабло Ескобара (колумбійський наркобарон, вирізнявся жорстокістю. — "ГПУ"), а трохи далі ви побачите місце, де його вбили". Але при цьому всьому там щороку влаштовують поетичний фестиваль. На стадіон з'їжджаються кілька сотень гостей, збирається 20 тисяч слухачів. Поети читають свої твори мовою оригіналу. А слухачі уважно й побожно, як у церкві, сидять, заслухані звуками незнайомої мови. У цей час у місті оголошують перемир'я.

×