До Києва на чотири дні прилетів голлівудський режисер 63-річний Девід Лінч. Він відкрив представництво свого фонду, який діє у 80 країнах. Бюджет організації $7 млн.
— 33 роки щодня я медитую по 15 хвилин уранці й увечері,— розказує режисер у конференц-залі готелю "Прем"єр-Палас". — Завдяки фонду 100 тисяч студентів у Америці захопилися медитацією. 20 шкіл займаються цим зранку та ввечері. Такі самі плани маю й щодо України.
До Києва режисер прибув із Москви. Там презентував виставку фотознімків. Фотографував жіночі ноги в туфлях від дизайнера Крістіана Лубутена. На кількох світлинах із панчіх тече кров, замість підборів — залізні списи. Якось Девід показав макет порожньої кімнати. У центрі стояв пластмасовий солдат із відірваною головою. Замість неї приліплена використана жуйка. Лінч казав, що це нагадує звивини мозку.
У фільмах режисера багато містики. Найвідоміші "Шосе в нікуди", "Людина-слон", "Голова-ластик", серіал "Твін Пікс". Уже два роки Девід не знімає. Він захопився малюванням і медитацією.
— У якусь мить здалося, що по життю я ходжу колами. Вирішив порадитися з психотерапевтом. Він попередив, що сеанси психотерапії можуть погано вплинути на мої творчі здібності. Я подякував і попрощався. Тепер медитую.
Каже, нові ідеї часто виникають під час подорожей.
— Можливо, зніму грандіозний фільм в Україні. Колись у Філадельфії жив у районі, де було багато українських і польських емігрантів. Мені подобався період, коли у вас була мода на помаранчеве. А ще тут гарна архітектура і чудово готують каву.
На зустрічі запросили виступити гурт "ВВ". Режисер сидить біля колонок, від гучних звуків часом здригається.
— Чудово, просто чудово! — тисне руку 44-річного Олега Скрипки. Ляскає його по плечу.
— Видно, що йому сподобалося, — вдоволено каже Скрипка. — Поздвонили мені два дні тому й запросили виступити. Відіграв концерти в Лондоні й одразу повернувся до Києва. Ледь устиг. Зустріч почалася о сьомій вечора, а літак приземлився о шостій.
Каже, бачив "три з половиною фільми" Лінча.
— "Малькольм драйв", "Твін пікс" і щось ще, забув... У них подобається непередбачуваність, незавершеність. Хотів би зіграти в нього навіть маніяка. Грав Вакулу в мюзиклі "Вечори на хуторі біля Диканьки". Але то — безбарвна роль, скушний герой-любовнік. У Лінча, як у Достоєвського, не буває позитивних героїв.
2 
1
Коментарі