вівторок, 12 лютого 2019 00:11

"Фільм як радянський, тільки все навпаки"

Автор: www.liga.net
  Зйомки історичної драми "Крути 1918" завершилися в січні торік у селі Підгірці Обухівського району на Київщині
Зйомки історичної драми "Крути 1918" завершилися в січні торік у селі Підгірці Обухівського району на Київщині

— Мама, я не хочу того Крута, — біля каси київського кінотеатру "Супутник" 6-річний хлопчик у зеленому пуховику тягне за руку матір.

— Дєня, не Крута, а Крути! Є така залізнична станція. Там багато солдатів загинуло, — сердиться та. — Ми з татом візьмемо собі квитки на неділю. А ти зараз підеш на свого мультика. Не переживай.

Історична драма "Крути 1918" із 7 лютого йде в українському прокаті. Присвячена битві на залізничній станції Крути — тепер Ніжинський район Чернігівської області. 29 січня 1918 року чотири сотні київських гімназистів і студентів вийшли проти вдесятеро чисельнішого війська більшовиків. Головні герої фільму вигадані. Сини генерала контррозвідки Павла Савицького воюють по різні боки. Старший Олекса — за червоних, Андрій — за українську незалежність. Обидва закохані в Софію — студентку університету Святої Ольги.

Режисер стрічки — Олексій Шапарєв.

Перед сеансом у "Супутнику" 40-річна шатенка голосно розмовляє по телефону.

— Шо значить лайно, Лєна? А я хіба ж знала? На роботі роздавали білети, я й пішла. Нє, Лєна, мені стидно. Потім спитають, чи я бачила. Ну шо тобі сказати. Взагалі фільм непоганий. Як радянський, тільки все навпаки. Совєти погані, націоналісти — хороші.

— Жіночко, я вибачаюсь, а можна тихіше, — звертається до неї чоловік передпенсійного віку. Опускає окуляри з позолоченою оправою. — Тут ще є люди, розумієте?

— Костік, ти ж в курсі, історичні фільми мені подобаються. Але ж там є любов, правда? — звертається жінка в чорній сукні до супутника.

— Ну, да. Любов скрізь є, — каже той трохи картавлячи. — Та не факт, що там усе добре кінчиться.

На суботньому сеансі у криворізькому кінотеатрі "Мультиплекс. Вікторі Плаза" заповнена третина зали.

— Гарний фільм зняли, — говорить 35-річний інженер Сергій. — Давно цікавлюся темою бою під Крутами. Найбільше сподобалася історична відповідність. Її дотримуються далеко не в кожній стрічці. Буває надто велика спокуса щось прикрасити, підігнати під сценарій. Так легше зацікавити масову аудиторію. У "Крутах" помітно, що автори спираються на факти, стараються не відходити від джерел.

Фільм сьогодні актуальний як ніколи. Містить національну пропаганду в гарному сенсі цього слова. Треба знати свою історію й особливо її героїчні сторінки. Щоб потім нам не розповідали байки про "братні народи" й подібну фігню.

На вечірньому сеансі у львівському кінотеатрі "Мультиплекс" на околиці міста зала на 176 місць заповнена.

— Хотів піти, — каже 32-річний Юрій Кузів після показу. Фотографує дівчину біля банера "Крути 1918" у холі.

— У фільмі багато незрозумілого. Якісь шпигуни передають один одному записки. Анти­українських повстанців заводу "Арсенал" показали, наче якихось бомжів. Більшовицький генерал Михайло Муравйов — наркоман, який купається в ванні під червоними фонарями. Сама битва розмазана. Але в кінці, як показували портрети всіх 30 героїв Крут, мені дуже зайшло.

— Мені головна героїня сподобалася, — говорить 46-річна Зоряна Гайда у червоному береті. Із донькою залишаються на місцях аж до кінця фінальних титрів. Лунає народна пісня "Чорна рілля ізорана". — Зачіски й моду початку ХХ століття гарно відтворили. Це в СРСР ми ходили в усьому однаковому. Доки донька не почала мене запрошувати на українські історичні фільми, про багато подій нашого минулого зовсім не знала.

У Вінниці до кінотеатру ім. Михайла Коцюбинського в неділю на 10-ту ранку подивитися фільм "Крути 1918" прийшли семеро глядачів. Усі сідають у п'ятому ряду по центру. У залі прохолодно, верхній одяг не знімають.

— Дуже приємно, що в нас почали знімати такі фільми. Крута картинка. Коли дивишся її, то ніби переносишся до тих подій. Переживаєш із героями й розумієш їхні почуття, — каже 22-річна Марія Максимова. — Мене на фільм запросила мама. У масовці знімався наш родич. Здивувало, що крім нас зі знайомими у залі більш нікого не було. Кінотеатр відвідую по кілька разів на місяць, але без глядачів — це вдруге. Порожньо було ще на фільмі "Позивний "Бандерас", про війну на Донбасі. Тема Крут заслуговує на увагу, бо це подвиг. Дуже добре, що про нього зняли фільм. Наші діти й онуки, може, вже не будуть читати книжки. Що переглянуть кіно — шансів більше.

— Дивлюся фільм вже кільканадцять разів, а хвилюватися не перестаю. За хлопців. За дівчину, яка зустрічає потяг із Крут у Києві. За батька, якому повідомляють про загиблого сина, — каже працівниця кінотеатру 48-річна Ольга Васильєва, витираючи хустинкою сльози. Проводить глядачів до виходу. — Приходять на стрічку люди різного віку. Навіть діти бувають. Уважно дивляться, хоча це непростий фільм.

Квитки на "Крути 1918" у полтавському кінотеатрі "Візорія" розкупили заздалегідь.

Серед глядачів і студенти, і пенсіонери.

— Я, звісно, знаю історію Крут і очікувала, що буде морально складно дивитися. Але з перших хвилин таке відчуття, наче фільм розповідає про сьогодення, — говорить 40-річна Олена. — Так само, як і на Майдані, зібралися на Софійській площі багато людей. Лунали полум'яні промови, заклики до патріотизму. Дуже натуралістичний сам Михайло Грушевський. Мене найбільше вразила навіть не сцена розстрілу. А момент усвідомлення батьком гімназиста Піпського загибель сина.

Серед глядачів були ветерани війни на Донбасі. Пришли в цивільному.

— Я служив у полку "Азов", у добробаті, — розповідає Дмитро Юденко, 34 роки. — Особливо початок фільму мені дуже близький — хлопці тренувалися, їм не вистачало навичок. Перші дні ці курсанти навіть не могли тримати зброю. А єдиний, хто вмів обходитися з кулеметом — пацифіст Андрій Савицький. Коли зайняли позиції поблизу Крут, у них так само не вистачало зброї та набоїв, як і в нас 2014 року.

У холі 38-річний Віталій Клименко з товаришами обговорюють побачене.

— 100 років тому теж ішла гібридна війна, — каже.

— Віталій Салій блискуче зіграв Михайла Муравйова, — говорить голова Полтавського обласного осередку всеукраїнського товариства "Просвіта" 71-річний Микола Кульчинський. — Увесь пафос російського шовінізму — в цьому вольготному панові. Знущався з киян, за одну ніч п'ять тисяч містян розстріляли за українське слово. Єдине, чого мені б хотілося для більшого підсилення героїчного моменту — взяття "Арсеналу".

Генерала контррозвідки Савицького, зіграв полтавець Володимир Філатов, 56 років.

— Історичного прототипу мій герой не мав, — каже актор. — Ми збирали цей образ, спілкуючись із режисером про історичні події та виходячи з моєї громадянської позиції. Майдан, загибель Небесної сотні, потім війна, все це перегукується з 1918-м. Усе це вже було в нашій історії. Але ми, на жаль, не робимо висновків. Якби століття тому в нас була боєздатна армія, нормальний адміністративний апарат і в уряді не сиділи пацифісти, які не вірили, що Росія нападе, мали більше шансів уже тоді здобути справжню незалежність.

Бюджет фільму "Крути 1918" становить 52 млн грн.

Зараз ви читаєте новину «"Фільм як радянський, тільки все навпаки"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути