129 разів вмикає та вимикає світло режисер 65-річний Михайло Іллєнко у стрічці Валентина Васяновича "Звичайна справа". Він грає пацієнта психлікарні. Клацає вимикачем щоразу, заходячи до палати. Інакше настане кінець світу. 7 лютого картина виходить у всеукраїнський прокат.
— Цю сцену писав спеціально для Михайла Герасимовича. І за неї він навіть отримав гонорар, — сміється режисер Валентин Васянович, 41 рік. — Людина ж реально рятує світ. Це має і символічне значення. Він вмикає світло 24 рази на хвилину, як 24 кадри на секунду на кіноплівці. Михайло Іллєнко започаткував традицію для українського кіно виходити в прокат. Хочемо її продовжити.
"Звичайна справа" стане другою вітчизняною картиною, яку покажуть по всій країні. Бюджет — 6 млн грн, 90% надала держава. Фільм матиме 35 копій — на дев'ять більше, ніж у стрічки "Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь", знятої Іллєнком.
— Це трагікомедія про кризу середнього віку, — продовжує Васянович. — У 40 років лікар-психотерапевт Толік починає нове життя. Одна з головних ідей — місць нема в цьому світі людям, які хочуть бути поетами.
Толік усе життя мріяв писати вірші, а натомість видає згущене молоко та презервативи наркоманам. За бійку з пацієнтом його звільняють з роботи, і Толік стає поетом. Також із давнім другом Славіком вони підробляють ведучими на собачих похоронах і продають курячий послід.
— Особисто я ніколи не працював би міліціонером, депутатом і букмекером, — каже виконавець головної ролі київський актор Тарас Денисенко, 47 років. — У дитинстві мріяв стати художником і археологом. Але ким бути, за мене в 17 років вирішив батько. Став актором, але інколи малюю. Для цього фільму намалював із 600 сторінок розкадровок. Думаю, як образотворець я реалізувався в дітях — син і дочка вчаться на художників.
Виробництво стрічки розпочали 2007 року. Тоді Васянович закінчив Школу режисерської майстерності Анджея Вайди у Польщі. У липні картину показали на Одеському кінофестивалі.
— Викинули щонайменше чотири фінали з фільму і скоротили його на 15 хвилин під час монтажу, — говорить режисер. — Зараз маємо таку історію — герой дійшов "до краю", і титри. А раніше мали кілька хепі-ендів.
— Конкретний фінал схожий на вирок, а його не може бути, — додає Тарас Денисенко. — Мистецтво не вирішує проблем, а ставить їх. Те, що я грав, я пережив і бачив. Бомжі були багатші у 1990-х, ніж актори. Бачив, як народні артисти вмирали з голоду.
Як вступити до Євросоюзу
Авантюриста Славіка зіграв у фільмі київський актор 41-річний Віталій Лінецький. З'ївши тарілку борщу, його герой вигадує план, як Україні вступити до ЄС.
— У бізнесі потрібно мислити глобально, — розповідає його герой після чарки. — Спочатку треба написати програму "Енергетична безпека України". Під неї держава виділяє фінансування. Потім ми збираємо гівно з усієї країни і направляємо до Чорнобиля. Там заливаємо його в аварійний реактор. Воно кипить і виділяє метан. Метан — це газ. Газ закачуємо до труби, забезпечуючи економіку України на багато років. А надлишок ми направляємо до Європи — і за це нас приймають до Євросоюзу.
3 
1
Коментарі