— Грати на музичних інструментах можна навчитися у будь-якому віці, — каже 71-річна Маргарита Кузнецова, викладач музики. На грудях у Маргарити Василівни — брошка у формі скрипкового ключа. 43 роки вона викладає в київській дитячій музичній школі №11.
— Музикою мають займатися всі. Головне грати виразно. Так, як звучить мова. Музику теж потрібно розмальовувати інтонацією. Але займатися треба щодня. Раджу, хоча б годину. Гарної розтяжки пальців можна досягти тренуваннями. Основне — правильно тримати руку. Професійна хвороба піаністів — перетрудження м'язів кисті. Це називається "переграти руки". Сама мала таку хворобу. Робила масажі, накладала компреси з мазями. Це від перенапруги. Якщо по 3 години працюєш над інструментом, то — важке фізичне навантаження. Сьогодні учні стільки не працюють.
Як ви починали?
— Я родом із російського міста Пенза. 1947-го мама купила для нас із сестрою фортепіано. Запросила викладача з Петербурзької консерваторії. Мені тоді 5 років було, а сестрі — 6. Мама також грала на фортепіано, а ще закінчила балетну школу. Вона на всіх святах танцювала — мала красиву сукню з оборками. І ми з сестрою хотіли на танці піти. Мама повела нас у школу. На першому поверсі було хореографічне училище, а на другому — музичне. Дорогою зустріли жінку — таку представницьку, з високою зачіскою. "А куди ви таких дівчаток гарних ведете? В балетну школу? Давайте в музичну". Послухали. На екзамені ми не могли нічого згадати, хоч мама навчила нас багатьом пісням. Ми злякалися. Я була сміливіша й кажу сестрі: "Лєра, співаємо "Союз нерушимый республик свободных". Деякі члени комісії попадали під стіл. Але ми доспівали з ентузіазмом — куплет і приспів. Нас обох прийняли. Закінчила школу по класу фортепіано та поступила в консерваторію. Потім чесно відпрацювала диплом в Черкаському музичному училищі — три роки. З 1969-го вчу дітей.
Що відтоді змінилося у викладанні музики?
— Нічого, хіба додалося нового репертуару. Граю з учнями джаз. Раніше у музичні школи були дуже великі вступні конкурси. Не всіх брали. Зараз самі ходимо по школах і запрошуємо дітей.
Коментарі