— Смотри, журналист, внимательно смотри, что эти суки делают. Бомбят мирных людей. Днем и ночью. Дети и наши женщины в подвале сидят, выйти боятся. Напиши, что видел, правду напиши. У нас тут жмуры лежат, хочешь сфоткать? — каже бородатий сепаратист німецькому журналістові на блокпості при в'їзді у ДНР. Обзиває іноземця фашистом.
Дія відбувається у фільмі українського режисера 53-річного Сергія Лозниці "Донбас". Стрічка відкривала програму "Особливий погляд" на 71-му Каннському фестивалі. 8–19 травня відбувається на півдні Франції.
Сценарій "Донбасу" оснований на документальних матеріалах, спогадах жителів Донецької та Луганської областей.
У стрічці є декілька історій. В одному епізоді сепаратисти демонстративно карають товаришів, яких звинувачують у крадіжці телефона. При цьому в самих лежать гори награбованої техніки.
— У картині від смішного до жахливого менше кроку, — розповідає кінокритик Антон Долін, 42 роки. — Формально різні епізоди історії не пов'язані єдиним сюжетом, лише простором. Ось прикордонники знущаються над цивільними, які приїхали в Донбас побачити рідних і перевірити, чи цілі ще їхні будинки. Ось у бізнесмена місцева влада віджимає автомобіль, та ще й вимагає відкупні. Інколи за кадром звучать постріли, гуркочуть вибухи. "Донбас" знятий не для того, щоб зайняти політичну позицію. Лозницю цікавить перш за все, що відбувається за тією стороною барикад. При цьому ніякої двозначності в позиції режисера немає. Це чітко антивоєнна картина. Показує, як війна калічить людину, перетворює на чудовисько.
Знімали "Донбас" у Кривому Розі на Дніпропетровщині. Фільм спільного виробництва України, Німеччини, Нідерландів, Франції, Росії та Румунії. Бюджет стрічки — 71,3 млн грн.
— У одній сцені на груди українського бійця скотчем приклеїли табличку "Доброволець карального батальйону", — пише британський критик 55-річний Пітер Бредшоу в рецензії для англійської газети "Гардіан". — Солдата прив'язали до ліхтарного стовпа. Перехожі знущалися, плювали та кидали в нього непотребом, робили глузливі фото. Зрештою його забили до смерті. Пізніше один із бойовиків одружується. Товариші, які приходять на свято, показують нареченому відео тортур, зняте на телефон. Не завжди подібні ходи режисера працюють. Але бувають сцени, які пробуджують бажання співчувати й дізнаватися більше про конфлікт в Україні. "Донбас" — недосконале, але яскраве досягнення.
Також у конкурсній програмі Канн "Тиждень критики" покажуть фільм "Жінка на війні" спільного виробництва Франції, Ісландії, України. Стрічка розповідає про 50-річну ісландку, яка протестує проти будівництва алюмінієвих заводів у її країні. Паралельно намагається вдочерити українську дівчинку.
2 
1
Коментарі