17 червня у столичному театрі ім. Франка відбувся вечір, присвячений 70-річчю актора і кіносценариста Івана Миколайчука. Прийшли екс-президент Віктор Ющенко з дружиною Катериною, режисер Роман Балаян, поет Іван Драч.
Ющенко приїжджає чорним "мерседесом" о 18.10. Він за кермом, дружина — на задньому сидінні. Охоронці відчиняють дверцята. Ющенко виходить з автомобіля, чухає носа. Назустріч Катерині з театру вибігає жінка. Вручає їй букет квітів і два запрошення. Катерина іде, за кілька метрів розвертається, повертається до машини. Дістає із салону чорно-біле намисто. Дорогою надіває.
Вечір відкриває телевізійник 47-річний Василь Ілащук. Читає вірш Ліни Костенко "Незнятий кадр незіграної ролі", присвячений Миколайчуку. Мікрофон починає шуміти, звук зникає.
— Безсовісні, — каже жінка у другому ряді. — З таким пафосом готувалися до цього дня, а таке вийшло.
Мікрофон починає працювати. Ілащук іще раз декламує вірша. Над сценою опускається екран.
— Я тебе не знав, але виріс на твоїх фільмах, — з екрана звертається до Миколайчука співак Святослав Вакарчук. У залі перешіптуються.
— Та що цей Вакарчук зробив для української культури, щоб "тикати" Іванові Васильовичу? — морщить носа жінка у проході.
На сцену виходить художній керівник театру Богдан Ступка, 69 років. Нещодавно повернувся після лікування в Німеччині. Розповідає про своє знайомство з Миколайчуком.
— Це було 1965-го чи 1966-го. Я служив в ансамблі пісні й танцю Прикарпатського військового округу. Дружив зі співаком Ференцом із Закарпаття. Набрехав йому, що товаришую з Миколайчуком. За кілька місяців пішли на прем'єру фільму "Сон". Ференц мені все: "Підійди та підійди до Миколайчука". Я відмовлявся: "Ну чого я буду йому заважати?". Після фільму стоїмо з морозивом біля Будинку офіцерів. Навпроти Іван розмовляв з якоюсь жінкою. Мусив до нього підійти, а то вже стільки набрехав. Кажу: "Я актор, зараз служу в армії". Іван глянув на мене здивовано. Я подякував за фільм і повернувся до Ференца. Він не вірить: "Як це друзі можуть так зустрічатися?". Я відмахнувся: "Та то він у такому настрої".
Потім зіграв у фільмі "Білий птах з чорною ознакою". Під час зйомок Іван ходив за мною, як батько. Не розумів, як може це робити, адже сам хотів зіграти цю роль.
Зняти останній фільм завадили чиновники
Після 19.00 у театрі показують виставу "Небилиці про Івана" Львівського театру ім. Заньковецької. Її поставив режисер Вадим Сікорський. Дія відбувається у Прикарпатті в роки Першої світової війни. Герой — мандрівник та авантюрист Іван Калита. Його грає львівський актор Богдан Козак.
— Цей сценарій Миколайчук написав 1983-го, — розповідає директор театру Іван Мацяк. — За рік хотів почати зйомки, та не встиг — не дозволяли чиновники. А 1987-го Іван Васильович помер. Через три роки фільм зняв Борис Івченко. На театральній сцені його ще не ставили. Наш театр перший. Перед початком репетицій актори їздили в Карпати, вчилися грати на старовинних інструментах. Майстри зробили на наше замовлення трембіту, ріг, волинку і сопілку.
2 
1
Коментарі