— Поет Павло Тичина в нас такий, яким він був. Ніжний, дуже вразливий, із жіночним обличчям. Тонкий лірик, який любив носити одяг на голе тіло. Майк Йогансен після арешту колег сидітиме на зібраній валізі. У кожному дзвінку чутиме прихід НКВС. Покажемо поїздку Миколи Хвильового в село, де він побачив голод. Самогубство письменника. У травні 1933-го вчинок Хвильового — це був протест проти системи, крик світові про Голодомор. Про те, що Україну знищують. "Я вам покажу, яким має бути письменник за радянської доби", — сказав Хвильовий і застрелився, — розповідає режисер 41-річний Тарас Томенко.
На 10-му конкурсі Держкіно його фільм "Будинок "Слово" отримав 30 млн грн. Зараз триває підбір акторів, які зіграють літераторів Михайла Ялового, Михайля Семенка, Володимира Сосюру, Павла Тичину, Майка Йогансена, Миколу Куліша. Головним героєм картини стане Микола Хвильовий.
— Їм усім було до 30 років, — продовжує режисер. — У фільмі буде детективна лінія. Вигаданий персонаж Володимир Акімов — агент НКВС, має величезні літературні амбіції. Самостверджується знищуючи конкурентів. Сидить на комутаторі, слухає, записує, доповідає про всіх мешканців будинку "Слово".
У цю харківську будівлю в 1930-х роках радянська влада заселила літераторів, критиків, режисерів, акторів, художників. До 1934-го за сфабрикованими свідченнями й доносами більшість із них репресували й стратили. Будинок "Слово" після перших арештів мешканці почали називати крематорієм.
— Хочемо відродити пам'ять про митців "Розстріляного відродження". Росіяни, наприклад, знають про своїх поетів "срібної доби". У нас ця сторінка в мистецтві викреслена. А методи каральних органів з 1930-х досі живі в режимі Путіна. Як судили Михайля Семенка, Миколу Куліша і Леся Курбаса — так звинуватили зараз режисера Олега Сенцова. Поки не засвоїмо цей урок — все буде повторюватися.
Восени в Києві презентують документалку Тараса Томенка "Будинок "Слово".
— У кадрі не буде експертів та інтерв'ю. Покажемо речі й фотографії з архівів. Після самогубства Миколи Хвильового його дружина Юлія Уманцева майже всі фото знищила або роздала. Вдалося розшукати лише шість знімків. Залишилося мало речей письменника Валеріана Підмогильного. Його 1937-го розстріляли в урочищі Сандармох у Карелії. Там також стратили режисера Леся Курбаса, лідера "неокласиків" Миколу Зерова, поета Марка Вороного, драматурга Миколу Куліша. Свідчення його сина Володимира і дружини страченого письменника Сергія Пилипенка Тетяни Кардиналовської допомогли відтворити атмосферу будинку "Слово". Хто з мешканців що думав, про що говорили, на що сподівалися. З архіву СБУ взяли матеріали про агентурне стеження, доноси, показання-наклепи. Зокрема, дописи літератора Юрія Смолича, який у 1930-х доносив на колег.
Малюки із садка йдуть до бомбосховища
4,9 млн грн отримав Тарас Томенко від Держкіно на документальний фільм "Терикони". Покаже в ньому дітей, які живуть у селищі за 20 км від лінії фронту в Ясинуватському районі Донеччини.
— Назва стрічки символічна, — каже Тарас Томенко. — Терикони — це гори порожніх порід. Вони утворювалися за роки роботи копалень. Це образ людей, які відпрацювали свій ресурс, а зараз полишені.
Фільмуватимемо п'ятьох дітей із двох родин. Одна з них — багатодітна. Батьки не мають роботи. Там, де вони живуть, немає навіть магазину. У школу діти ходять у сусіднє село. Один із героїв уже мав поранення. Хочемо простежити, як відбуватиметься їхнє становлення як особистостей в умовах війни.
Волонтер Олена Розвадовська, яка працює з дітьми на Донбасі, запросила в програму про мінну безпеку. З акторами їздили зоною АТО, робили вистави. Показували дітям, як поводитись із незрозумілими предметами. Вразило, що школярі ходять на навчання під постійним перехресним вогнем. Зараз українці здебільшого отримують з телевізора сухі зведення: скільки загиблих, поранених. Звикають до цих цифр. Хочемо показати емоційні речі: як малюки з дитячого садка йдуть до абсолютно не облаштованого бомбосховища. Або школу під Горлівкою, в яку влучив снаряд. Показати очі вчительки після бомбардування. Це не може залишити байдужим.
1 
1
Коментарі