"Я — найбагатший і найбідніший художник одночасно. Маю величезну майстерню, є бронза, скульптура. Як котрусь роботу продам, то і гроші з'являться", — сміється столичний скульптор 50-річний Олександр Сухоліт.
Працює в приватному секторі поблизу метро Житомирська. За ворітьми стоїть великий будинок. У ньому живе перша дружина Наталія із синами. Майстерня далі в дворі.
— Цей будинок купив мій батько 1986-го. Тоді саме Чорнобиль вибухнув, усі старалися кудись виїхати. За цю хату небагато просили — 29 тисяч рублів. Я живу на Подолі, з другою дружиною та двома дітьми.
Перед майстернею розкидані брили каміння. Глиняні скульптури прикриті целофаном.
— Кілька років тому виготовив багато робіт, а грошей для відливки не було. Довелося повиносити на вулицю, щоб не заважали. Якось навідався галерист Паша Гудімов. Усе познімав на фотоапарат і запропонував зробити виставку. Назвали її "Глина". Багато скульптур зруйнувалися, одна розпалася через сильний мороз. Усі думали, що я навмисно їх понищив, щоб мали загадковіший вигляд.
У майстерні за столом сидять двоє друзів скульптора. Мовчки п'ють каву. Намагаються безшумно їсти сухарі та вафлі.
— Насправді роботи руйнуються і в приміщенні, — показує Олександр жіночу глиняну фігурку. Біля неї на підставці лежить із десяток відколотих шматків. — Скульптура стає хорошою після того, як скотиться з гори, й від неї відпаде все зайве.
Розповідає, що 10 років тому відмовився від послуг моделей.
— Із натурницями важко працювати, більшість стомлюються через півгодини. Починають мучитися, а художник це відчуває. Є один вихід — покласти їх спати, але тоді весь час доведеться сонних малювати. Мій учитель казав: "Подивився на натурника, розвернувся до нього спиною і почав малювати". В людини є невидима теплота, біополе, що робить її більшою. Ця невидима теплота присутня і в хорошій скульптурі.
Каже, що зараз колекціонери купують роботи рідко:
— Продаю одну-дві на рік. Але мені вистачає. Першим мій твір купив колекціонер Ігор Диченко. Він назбирав повно картин, які не цінували за радянських часів. На смітниках знаходив полотна Малевича й Богомазова. Придбав у мене рельєфну роботу недорого, за 25 рублів. Я тоді скульптуру Леніна продав за 1800 рублів.
Бюсти Леніна скульптор виготовляв не за канонами:
— Якось прийшов до мене художник Ларго Бальзак замовляти скульптурку Кутузова. Я показав йому своїх леніних. Він був у захваті, говорить: "Ні фіга собі, які леніни. Як людина вночі прокинеться і побачить цю фігуру, одразу зрозуміє, що це саме Ленін". Я зобразив його з мішками під очима, сонним. Уявив, що Ленін пив пиво, була в нього Крупська, інколи на нього нападала хвиля психозу. Вождь у мене вийшов заводний, заносчивий і гордий пацан. 1993-го я все повикидав.
Олександр Сухоліт кілька років не займався скульптурою. Згодом малював пейзажі. Тоді оголених жінок. Шість років писав ікони.
— Повернувся до скульптури 2001-го, після приїзду Папи Римського. Перед тим мені подзвонив художник Єжи Онух. Просив, щоб продав ікону на подарунок Папі. Я здивувався, кажу: "Як же її подарую йому, коли він — католик, а я православний". Виявилося, вони хотіли йому вручити саме православну ікону. Я злякався, поїхав до Києво-Печерської лаври помолитися. Бог допоміг — Єжи Онух більше мені не дзвонив.
"Митець не переносить гламуру"
— Олександр Сухоліт культурний феномен України, — каже директор столичної галереї "Триптих" Тетяна Савченко. — Справжній художник цікавий тим, що всередині переробляє всю історію мистецтва і видає власні результати. Сухоліт уміє це робити. Його найбільше достоїнство — повний антипод гламуру. Він цього не переносить. Не полірує бронзи, може виставити роботу з окалиною. Живе всередині природи, любить матеріал і не псує його.
А ще любить малювати оголене жіноче тіло. Воно в нього виходить дуже цнотливим. 3 лютого в нашій галереї відкриється його виставка "Моря Сухоліта".
1 
1
Коментарі