Театральний режисер 53-річний Сергій Проскурня приїхав з Одеси до Києва на кілька днів. Сидимо на лавці у пров. Виноградному на Подолі. Навпроти — колишній офіс Сергія. Із нього вантажники виносять речі.
— Цей офіс я зняв, щоб репетирувати виставу "Гаплик орґ юей". У ній хотів поєднати міські історії Карпенка-Карого та 12 невеликих п"єс Леся Подерв"янського. Cпектакль мав іти 12 годин. Я не взяв жодного професійного актора. У постановці брали участь популярні телеведучі Микола Вересень, Анатолій Борсюк, Катерина Осадча. Ми провели 52 репетиції, пошили костюми, виготовили декорації. Залишалося місяців два, щоб випустити готову виставу, і раптом — спонсор передумав. До нього дійшло, що твори Подерв"янського — це ризикована література.
Під ногами походжають голуби. Режисер відмахується: "Що вони хочуть?".
Торік у квітні Сергія Проскурню призначили керівником Одеської опери. За 80 днів звільнили.
— Якщо в залі сидить півтори тисячі глядачів, то в звітності не можна зазначати "500". Я почав дбати про прозору бухгалтерію. Люди, яким це не сподобалося, побігли до Юлії Тимошенко. Вона, не розібравшись, зробила з мого звільнення шоу. Із преси я довідався, що Проскурню треба негайно зняти, бо "ми повинні зберегти класичне мистецтво". Цей театр ковбасило роками. Йшли застарілі спектаклі. Дехто був змушений купувати собі вихід на сцену: такса — 50 доларів за сольну партію.
Хтось вас підтримав?
— Я прийшов у театр одинаком, без команди. На загальних зборах сказав: "Гарантую, що нікого не буде звільнено". Але актори — люди емоційні. Кляті акціонери сказали їм: "Ату! Вас виженуть. Ви всі старі, а він хоче з молоддю працювати". Не може 16-річну Кармен грати жінка, якій за 50. Я взагалі зняв "Кармен", яку поставили ще 1946-го.
Театр розділився на моїх прихильників і ворогів. Перед однією з вистав хормейстер сказав, що хор не готовий брати участь. Це вже була війна. Я набрав студентів із консерваторії, вродливих юнаків і дівчат. Після цього з"явилася стаття, що в мене в кабінеті є диван, який використовую для випробування талантів співачок.
Віктор Ющенко вас не захистив? Ви були членом Нацради з питань культури при президентові.
— Не проявив жодного інтересу. Дав якесь там доручення міністру культури розібратися. Але в театр комісію так ніхто і не надіслав.
Чому не повернулися до Києва?
— Після звільнення пару днів відходив. Аж тут телефонний дзвінок від мера Одеси Едуарда Гурвіца: "Ни в коем случае не уезжайте, вы нам нужны". Запросив мене радником із питань культури на громадських засадах. Я створив антрепризу опери "Дон Жуан", об"їхав із нею Голландію, Бельгію, Іспанію. Потім поставив "Циганське щастя" Штрауса. Зайнявся відновленням "Українського клубу" в Одесі, йому 100 років.
Дехто був змушений купувати собі вихід на сцену: такса — 50 доларів за сольну партію
Хочемо на території Одеської кіностудії зробити Мувіленд. Це розвага, коли людина присутня на кінозйомках. Можемо імітувати зйомки фільмів "Місце зустрічі змінити не можна" чи "Три мушкетери". Усі костюми збереглися. Наступного дня замовник отримає диск, на якому знявся в ролі д"Артаньяна. Такого більше ніде у світі нема.
Свій театральний фестиваль "Мистецьке березілля" відновлюватимете?
— Він тривав 12 років і вичерпав себе. За всі роки в "Березіллі" взяли участь 32 країни, виступили 300 театрів. Держава покривала лише 20 відсотків наших витрат. Тому в Україні й нема жодного театрального фестивалю, що відсутня державна підтримка.
Кажуть, ви досі не виплатили за попередні фестивалі борги?
— Такі проекти без запозичень неможливі. Але інвестори чи кредитори, які роками чекають цих коштів, мене люблять. Купують вітаміни і дарують узимку теплі речі. Щоб, не дай Боже, зі мною нічого не сталося, — сміється.
2 
1
Коментарі
1