вівторок, 26 березня 2019 06:00

Українці несерйозно ставляться до своїх фільмів

Автор: WWW.FILM.UA
  Володимир Ямненко (праворуч) у фільмі ”Дике поле” за романом Сергія Жадана ”Ворошиловград” зіграв заправника Кочу. Разом із братом власника АЗС Германом (актор Олег Москален­ко) чекають на рейдерів. Готуються захищати свою власність
Володимир Ямненко (праворуч) у фільмі ”Дике поле” за романом Сергія Жадана ”Ворошиловград” зіграв заправника Кочу. Разом із братом власника АЗС Германом (актор Олег Москален­ко) чекають на рейдерів. Готуються захищати свою власність

12 номінацій на Національну кінопремію "Золота дзиґа 2019" отримав фільм "Дике поле" за романом Сергія Жадана "Ворошиловград". Це дебютна повнометражна робота режисера Яро­слава Лодигіна.

У харківського рекламіста Германа на Луганщині зник старший брат. Повертається на батьківщину, щоб захистити бізнес родича від рейдерів. Ті хочуть захопити його стару бензоколонку, за сюжетом.

Також у 12 категоріях представлено фільм "Брама" Володимира Тихого. 10 номінацій — у стрічки Марисі Нікітюк "Коли падають дерева".

— Ці три картини є абсолютними лідерами цьогорічної "Золотої дзиґи", — каже кінокритик Антон Філатов, 31 рік. — По-перше, в Україні поки що знімають не так багато — майже 40 стрічок вийшли у прокат 2018-го. По-друге, ці фільми ввібрали в себе представників української кіноіндустрії найвищого рівня. Головна перевага в тому, як проявилися окремі професіонали. У "Брамі" вражає неймовірний акторський ансамбль на чолі з Ірмою Вітовською—Ванцою. У "Дикому полі" дивовижна операторська робота Сергія Михальчука. "Коли падають дерева" зачаровують звуковою та музичною стороною.

Але всі ці стрічки — аж ніяк не шедеври. Мають претензію на серйозність, але так і не вистрілили на провідних кінофестивалях. Провалилися у прокаті. Жодна з цих робіт не стала гучною кіноподією.

Єдиний фільм 2018-го, що ввійде в історію — це "Донбас" режисера Сергія Лозниці. Має шість номінацій на "Золоту дзиґу".

Сценарій "Донбасу" засновано на спогадах жителів окупованих районів Донецької та Луганської областей. Складається із 13 історій. В одній із них бойовики показово карають товаришів, звинувачуючи у крадіжці телефона. Водночас самі мають гори награбованої техніки. В іншій — терористи на блокпості знущаються з цивільних, які приїхали у так звану ДНР побачити рідних і перевірити, чи вціліли їхні будинки.

— Це знакове, справді важливе кіно, що зображує життя на окупованій території, — продовжує Філатов. — У прокаті "Донбас" так само погано виступив, але сильно заявив про себе за кордоном. Зокрема, здобув премію за найкращу режисуру на Каннському кінофестивалі в межах програми "Особливий погляд". Фільм чітко й виразно розповідає про те, що в останні роки відбувалося на Донбасі. Цікава, завершена, якісна картина.

Національну кінопремію "Золота дзиґа" заснувала 2017 року Українська кіноакадемія. Цьогоріч її вручатимуть утретє.

— Про якісь тенденції "Золотої дзиґи" казати ще рано. Але вже є певне спостереження. Перемагають картини, що точно і щільно формулюють актуальну проблематику нашого сьогодення. 2017-го найкращим фільмом визнали "Гніздо горлиці" Тараса Ткаченка. Порушує тему еміграції. Багато українців їдуть у Європу на заробітки. 2018 року головну нагороду віддали "Кіборгам" Ахтема Сеїтаблаєва. Знята на межі можливостей стрічка про війну на Донбасі.

Національній кінопремії вистачило двох років, щоб здобути статус найавторитетнішої нагороди в цій сфері. Ані Шевченківська, ані Дов­женківська, ані премії Одеського фестивалю та "Молодості" — жодна не зрівняється за масштабом і розголосом. Усе завдяки високому рівню організації, що продемонструвала Кіноакадемія.

Головна американська премія Оскар має перевірену роками особливість. Навіть якщо непопулярний, камерний фільм отримує головну нагороду, його повертають у прокат.

В Україні ситуація інша. Не так розвинена кінотеатральна система. Немає такого сприяння показу фільмів власного виробництва. Але "Золота дзиґа" змушує зайвий раз поцікавитися лауреатами й українською продукцією загалом. Премія дає змогу привернути більше уваги.

Поки що не вся аудиторія сприймає наше кіно серйозно. Недооцінює та ставиться з недовірою. Хоча саме у "своїх" фільмах глядач може бачити добре знайомі історії, переживати з героями близькі проблеми. Це стрічки про нас самих і про наші реалії, тому досягають більшого ефекту при перегляді, ніж будь-який голлівудський проект. І Національна кінопремія здійснює гарну роботу на майбутнє. Створює такий потрібний для українського кіно п'єдестал.

Цьогоріч на премії представлено більше розважальних робіт, порівняно з двома попередніми роками. У номінаціях популярні масові картини стикаються з абсолютно фестивальним. Унікальна ситуація, коли конкурують між собою фільми зовсім різних жанрів і напрямів, які ніколи не перетиналися раніше — ні у прокаті, ні на фестивалях. Цікава комбінація. Щоправда, серед номінантів бракує двох із трьох найкасовіших українських стрічок минулого року від кіностудії "Філм. Юей" — комедії "Скажене весілля" та мультфільму "Викрадена принцеса".

Церемонія нагородження премії "Золота дзиґа" відбудеться 19 квітня у Києві.

Зараз ви читаєте новину «Українці несерйозно ставляться до своїх фільмів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути