— Була б моя воля, хоч би й завтра повернула комуністів до влади. Якби не вони, я б і досі місила кізяки в селі, — каже головна героїня роману "Я ще та комуністична баба". Книга румунського письменника Дана Лунгу, 48 років, вийшла в харківському видавництві "Фоліо".
1999-й, у Румунії минуло 10 років після падіння диктатури Ніколає Чаушеску. У країні незабаром вибори. Пенсіонерці Емілії телефонує з Канади донька Аліса. Закликає матір не голосувати за колишніх комуністів. Цей дзвінок змушує жінку згадати минуле, за сюжетом.
— Емілія народилась у глухому селі. Батьки були проти її переїзду до міста, — розповідає перекладач із Чернівців 38-річний Анатоль Вієре. — Втекла з дому, пішла вчитися на слюсаря. Влаштувалася на завод. Вийшла заміж, народила дочку. Сім'я отримала квартиру. Заробляла багато грошей, бо її цех працював на експорт і зарплатню отримували у валюті.
Емілія була членом партії. Одного разу на завод мав приїхати Чаушеску. Всі працівники три дні вичищали приміщення, фарбували ялинки в зелений колір. Місцевих змушували викорчовувати кукурудзу обабіч дороги, якою їхатиме Чаушеску. У два ряди насаджували експериментальну з великими качанами.
Комуністична бабця Емілія насправді сумує за молодістю. Як і всі люди похилого віку. А дешева ковбаса — то вже побічний ефект. Дан Лунгу розвинув типовий персонаж "комуністичної баби", для якої політика зводиться до сімейного бюджету. Героїня його роману була рядовою комуністкою, не займала високих посад у партійній ієрархії. Тому економічного зиску від партквитка не мала. Не була настільки зіпсована системою і змогла переосмислити той період. Роман закінчується тим, що Емілія відмовляється йти голосувати. Звільняється від минулого, але ще не живе майбутнім.
2013-го книжку "Я ще та комуністична баба" екранізував румунський режисер Стере Гулеа.
— Дан Лунгу пише легко, — продовжує Анатоль Вієре. — Образи настільки живі та яскраві, ніби перед очима кіноекран. Твір румунського літератора допоможе українцям зрозуміти витоки сучасних проблем. Якби не було комуністичних баб, ніхто б не голосував свого часу за Януковича. Не мали б зараз війни.
У романі є епізод, коли чоловіку стає зле і він спирається на двері магазину. За ним швидко вишиковується черга. Всі думають, що чоловік чекає дефіцитний товар. Постійна нестача найнеобхіднішого, контроль над своїми словами. Дан Лунгу називає часи комунізму "курячим раєм". Бо за залізною завісою жили, наче в клітці. Не мали можливості користуватися досягненнями всього людства, доступу до кращих ліків, техніки і навіть ширшого асортименту фруктів.
Я в дитинстві зробив вудку з кукурудзяних стебел. Батьки не могли купити мені справжню бамбукову. Кукурудзяна висохла і зламалася від першого дотику. Так і ностальгія за комуністичним раєм — тріскає від першого справжнього дотику.
— Висновок із роману Дана Лунгу можна зробити один — за комуністів було краще, — каже літературний оглядач Алла Комарова, 36 років. — І це шокуюча правда. Такі люди, як головна героїня, за тоталітаризму мали сенс життя. Полягав він у найпростіших речах — знайти, що поїсти й у що вдягнутися. За все інше дбала партія. Дуже багатьом людям, і не тільки в Румунії, не потрібна свобода. Їм важко вирішувати щось навіть для себе. Тому вони голосуватимуть за комуністів, аферистів, чортів рогатих — за будь-кого, хто пообіцяє їм таке негайне щастя.
У книгарнях роман "Я ще та комуністична баба" коштує 70 грн.
4 
1
Коментарі