"Пане Сергію, проходьте. Бачите, що ви наробили — в нас переповнений зал", — каже працівниця Парламентської бібліотеки. До читальної зали установи заходить харківський письменник 36-річний Сергій Жадан.
— Тут гарно. Таке враження, що бібліотека — це найкраще, що є в нашому парламенті, — каже.
Молодь сидить на підвіконнях, стоїть у дверях.
Автор презентує свій новий роман "Ворошиловград".
— Головного героя звати Герман Корольов. Йому трішки за 30, він живе в Харкові. Займається всілякими навколополітичними справами — працює на місцеву партію. Веде розмірений спосіб життя. В героя є старший брат, який живе в маленькому містечку на українсько-російському кордоні. Такий регіон, що ніби межує з порожнечею, з якоюсь часовою дірою. Брат тримає автозаправку. Виявляється, що він зник. Герман їде в своє рідне місто, яке покинув років 20 назад. Це перетворюється на подорож у минуле, із купою привидів і химерних демонів.
Йдеться про циганський похорон
Книжку надрукувало харківське видавництво "Фоліо" накладом 4 тис. На обкладинці чорно-біле фото автозаправки радянських часів. Видання має 441 сторінку.
— У тексті є лише один автобіографічний момент. Героєві на уроках німецької дають старі знімки Ворошиловграда, і він мусить про нього розповідати. Відтоді для мене це місто є важливим. Звідси й назва.
Сергій Жадан читає уривок із роману. У ньому йдеться про циганський похорон, де до могили покійної складають її речі — каструлі й магнітофон. А священик читає реп. У творі є нецензурна лексика. Слухачі сміються і кілька разів переривають автора оплесками.
— Коли читала книжку, то не сміялася, бо текст жорсткий і меланхолічний. Мені пригадалися старі радянські часи. Але в авторському виконанні звучить смішно й навіть весело, — каже працівниця бібліотеки Галина, 57 років.
2 
1
Коментарі