"Знайомі думають, що змінити переконання — це зрада. Я вважаю, що порозумнішав"

 

— Я не все своє життя патріот. Вихований радянською системою. Був піонером, комсомольцем. Соромно, але вступав у партію, — говорить 61-річний Микола Петрович. Приїхав на фестиваль нескореної нації "Холодний Яр" із Кіровоградщини. Захід проходить у селі Грушківка Кам'янського району на Черкащині.

— Товариші по службі з Івано-Франківщини, Львівщини розповідали правду про УПА, — продовжує Микола Петрович. — Я їм тоді не вірив, але в пам'яті це все одно залишилося. У ­1980-ті виписував прогресивний московський журнал "Огонек". Відкрилися очі. Все переосмислив. Деякі знайомі думають, що змінити переконання — це зрада. Я вважаю, що порозумнішав.

На територію фестивалю охоронці не пускають авто. Просять паркуватися на головній дорозі. Недалеко автобусна зупинка, за нею футбольне поле. Зо 20 хлопців готуються до гри. До місця проведення фестивалю йти хвилин сім ґрунтівкою.

Сцену розташували на головній галявині біля ставу. Навколо неї — ярмарок майстрів. Продають посуд, картини, прикраси, одяг. Ціни — від 25 грн.

Мають виступати гурти "Тінь Сонця", "Чумацький Шлях", "Вій", "Тартак", політики Олег Тягнибок, Юрій Сиротюк, Ірина Фаріон, письменники Василь Шкляр, Антін Мухарський.

На асфальтованому плацу біля лісу виставка зброї.

— Привіз на фестиваль десяту частину колекції, — каже 51-річний львів'янин Володимир ­Правосудов.

— Свої експонати досліджую по номерах, клеймах, шукаю інформацію в архівах. На кожну одиницю зброї маю документ. Спілкуюся із колекціонерами з Німеччини, Австрії, США, Канади, Австралії. У них є поняття "приватна колекція", у нас ні. Або державне, або ніяк.

Володимир Правосудов розповідає, що найбільше платив за історичну зброю $30 тис.

— У колекції маю більше тисячі одиниць вогнепальної та близько двох тисяч холодної. З друзями робимо реконструкцію історичних боїв для кіно. Зокрема, у документальних фільмах "Золотий вересень", "Хроніка збройної повстанської армії", "Легіон", "Східна земля" та художньому "Жива". Зараз знімаємо про Данила Галицького.

Русява дівчина у чорних шортах і футболці цілиться з лука в мішень. Постріл коштує 20 грн.

— Чому немає портрета Путіна, як минулого року? — питає.

— Не встиг роздрукувати, — ніяково усміхається власник тиру.

— Замість Путіна потрібно вже Порошенка чіпляти, — говорить чоловік років 30-ти, який стоїть поряд.

На стежці до Малярового джерела, де відбуваються лекції, продають книги учасників фестивалю. Найдорожча — "Сказкі русскаго міра" Антіна Мухарського. Коштує 250 грн.

Поряд 55-річний Петро ­Билина за 40 грн продає свою книгу "Війна кличе".

— У цьому посібнику сказано, як правильно здерти скальп із москаля, що можна приготувати печеню із російськомовної дитини, як розіп'яти хлопчика, як здерти чоботи з кацапа, коли він ще дригається, — жартує Петро Билина. На фестиваль приїхав з міста Кам'янка на Черкащині. Одягнений у картату синю сорочку, штани кольору хакі. — Із Майдану відразу пішов у військкомат. Був в АТО із серпня ­2014-го по жовтень 2016 року. В кишені постійно носив блокнот і ручку. Записував події і думки. Потім переписував у зошити. Вийшла книга — живий нотатник, бо писав те, що бачив. Попросив відредагувати рукопис Ірину Фаріон, бо читав на війні її книжку "Мовна норма". Описав у книзі деякі розмови із дружиною. Потім мені сказала: "Я більше тобі розказувати нічого не буду". У видавництві текст зовсім змінили, тому я не погодився на друк. Видав власним коштом 300 примірників.

— Мені дуже подобається, як ви пишете, — підходить жінка років 50-ти. Вітається з письменником за руку та квапливо йде до Малярового джерела.

— Приємно. Вчора купила книгу, а сьогодні вже дочитала, — усміхається Петро Іванович.

На літературній сцені біля Малярового джерела виступає львівська письменниця 23-річна Ярина Каторож. Позаду неї на стрічках прикріплений чорно-червоний стяг.

Презентує фантастичний роман "Стожар".

— Одна з головних героїнь книги Ханна. Вона лучниця, вчиться у двох бойових школах. Народилася у країні, яку захопила ворожа імперія. Ханна — рабиня, всіма силами намагається добути собі високого соціального статусу. Стожар — це людина, наділена величезною силою, але не має пам'яті й не вміє воювати. Дві героїні з одним обличчям мають різні характери і долі.

Фестиваль нескореної нації "Холодний Яр" відвідали вісім тисяч людей. Зібрали 60 тис. грн благодійних внесків. Кошти направлять на обладнання автомобілів швидкої допомоги в зоні АТО.

×