17 квітня у київській книгарні "Є" презентували книгу фінської письменниці і журналістки Анни-Лєни Лаурен "У горах всі рівні. Про Кавказ і його народи". Перекладену збірку журналістських есеїв видали у львівській "Піраміді". У ній йдеться про сучасну політичну і соціальну ситуацію на Північному Кавказі.
"Це моя друга книжка, яка вийшла українською мовою. Перша "У них щось негаразд з головою, у тих росіян" з'явилася у серпні минулого року, - каже письменниця. - З усіх моїх книжок ця була найважча. Ситуація з правами людини на Кавказі, особливо Північному, дуже складна. У Західному світі про це дуже мало знають. Вперше на Кавказі я потрапила у Чечню. З 2006-го працювала там московським кореспондентом шведськомовного фінського телебачення. Я зустрілася не просто з країною, яка перебувала у післявоєнному стані. Я побачила народ, який був дуже рішуче налаштований зберегти свою культуру, традиції і мови. На території в 600 квадратних кілометрів розмовляють щонайменше 40 мовами. Носіїв цих мов можна порахувати сотнями. Але вони уперто захищатимуть свою самобутність. Для глобалізованого світу — це унікальне явище".
У книзі фінка пише, що несамохіть порушувала правила місцевого етикету: виголошували тости за столом без дозволу тамади чи втручалася у розмови чоловіків. Проте господарі завжди толерантно ставилися до гості.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До другого видання роману Капранових лідер гурту "OT VINTA" зробив ілюстрації
"На Кавказі існує проблема ісламізації. Але на відміну Ірану чи Саудівської Аравії, вона прагматична й світська. Помітила це у ставленні до себе, як до жінки. Ніхто не дивувався, що я жінка, яка мандрує, і завжди ношу брюки. У Нальчику, столиці Кабардино-Балкарії, мене приймала родина. Після зустрічі її голова запропонував мені випити чогось міцного. Він сказав: "Як мусульманин я не тримаю нічого алкогольного для себе. Але завжди частую своїх гостей, бо мені належить проявляти гостинність".
Письменниця каже, що найтрагічніші сторінки книги присвятила викраденню людей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Джоан Роулінг завершить поттеріану
"Найгірше ситуація з цим виглядає у Чечні, Дагестані та Інгушетії. Там і тижня не проходить, щоб не зникали молоді люди. Найвірогідніше їх викрадають російські спецслужби. Викрадених катують і вони зникають безслідно або знаходять тільки понівечені тіла. В Інгушетії зустрілася з батьками молодого юнака, який зник майже 2 місяці тому. Вони сподіваються, що син живий і колись з'явиться. Хоча глибоко в душі розуміють, що ніколи його вже не побачать. Після зустрічі, вони запросили вранці на сніданок. На столі швидко з'явилися пироги, чай. Ми мило розмовляли про Фінляндію, про життя і смерть. Вийшла дуже щира розмова. Незважаючи на долю сина, подружжя виявило святу кавказьку гостинність, були відкриті, мали відчуття власної гідності, не піддавалися відчаю. Багато людей наражалися на велику небезпеку за те, що допомагали іноземній журналістці робити розслідування".
Матеріал, зібраний у книжці, закінчується 2009-м роком. Коштує видання 54 грн.
3 
4880
Коментарі
3