Гурт "Даха-Браха" тексти до своїх пісень записував під час фольклорних експедицій українськими селами у студентські роки.
"Житомирські, рівненські, поліські. Переважно з Полісся. Тексти дивні, бо трапляються дохристиянські. Чим пісня архаїчніша, тим цікавіший текст", - розповідає Ірина Коваленко.
Марко Галаневич згадує, що заохотити старших людей до співів вдавалося непросто.
"Приїжджаєм до баби в село: "Бабо, заспівайте пісню" - "Ой, діточки. Я щось вже все позабувала". А потім достаєш пляшку горілки, цибульку, консервочку відкрив, і діло пішло. Шукали пісні по-різному. Бувало таке. що на карту тицьнув — оце мені село подобається, бо біля річки, і їдеш собі. Приходиш там в магазин. І тобі скажуть, де яка баба співає. Це добре, що ми пісні записуємо. А в бабусь вони в голові, вони нічого не записують. Трапляються унікальні баби, які знають всі голоси пісні: горяк, середину, і нижній. А одна до сліз довела — сліпа, а показувала, як танцювати забутий народний танець. Ми ніколи не намагалися співати автентичними голосами. Хіба що світліше, як на Поліссі. І трохи грубіше, як на Полтавщині", - сказав Марко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "ДахаБраха" хоче погуляти Вінницею
"Найбільше вражає всіх пісня "Ванюша" — жосткий трешняк такий: коли мама написала синові — повертайся з війни, бо твоя жінка тебе зрадила. Він приїжджає і сходу рубає їй голову. А потім переконується, що вона невинна. Тоді він рубає голову матері, - зауважила Ірина Коваленко. - Ми її в студентські роки записали. Текст залишили, а от мелодику пісні змінили повністю. Найчастіше змінюємо мелодію, вокалізми вносимо, а слова тут вже віками".
Записані касети розшифровує Ніна Гаренецька, яка грає в гурті переважно на віолончелі.
"У нас експедиційних касет з піснями десь штук 50, по дві години кожна. Використали з них лише відсотків 10", - ділиться співачка.
2 
4880
Коментарі