Хіт Венеційського кінофестивалю вийшов у прокат

13 серпня в український прокат вийшла драма "Про нескінченність" шведського режисера Роя Андерссона. Фільм є збіркою новел із життя співвітчизників.

Священик утратив віру. Сниться собі в подобі Ісуса Христа, а психіатр виставляє його за двері, бо поспішає на автобус. Батько зав'язує шнурки доньці, коли вони йдуть під зливою на день народження. Стоматолог має поганий настрій, тому відмовляється лікувати пацієнта. Батьки звертаються до загиблого на війні сина, стоячи біля його могили. Небом летить пара коханців, як на картині білоруського художника Марка Шагала "Над містом", за сюжетом.

"Головне, що я хочу показати – це людська вразливість, - каже Рой Андерссон. - У бажанні розповісти про неї і криється надія, бо ж коли ми розуміємо, наскільки крихкий наш світ, починаємо цінувати і намагатися зберегти те, що у нас є".

Світова прем'єра стрічки відбулася торік в основному конкурсі 76-го Венеційського кінофестивалю. Отримала приз "Срібний лев" за найкращу режисерську роботу. Також відзначена преміями за найкращу режисуру Міжнародного кінофестивалю в Дубліні та за найкращі візуальні ефекти – від Європейської кіноакадемії.

В Україні "Про нескінченність" уперше показали в рамках 3-го щорічного Київського тижня критики в жовтні 2019-го.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фільм про найвідомішого зомбі вийшов у прокат

"Андерссон – найвідоміший шведський режисер сьогодення, - говорить кінокритик Сергій Ксаверов. - Його фільми - це серії скетчів із поєднанням чорного гумору, людяності, жорстокості й абсурдності. Його історії – це живі картини, в центрі яких людина.

Стрічки Андерссона з'являються з великим проміжком часу – п'ять-сім років. Бо все на екрані створене у студії. Навіть якщо це вуличні сцени з нібито масштабними декораціями. У кадрі контрольований простір – з оптичними оманами, мініатюрними макетами. Перший план роблять по-справжньому. Якщо потрібне поле, насипають ґрунт, втикають рослини.

Багато сцен постановник бере із ситуацій, які сам бачив, але увиразнює їх. Це не повністю реалістичне кіно. Показує не буквально, а сутність того, що відбувається. Магістрального образу немає, але є оповідачка за кадром. Це Шахерезада, яка розповідає казки про буденність.

На початку стрічки священник каже: "Ми ж повинні у щось вірити". А психіатр відповідає: "Можна бути просто щасливим від того, що ти є". Це картина не тільки про нескінченність, але і про мить".

Фільм спільного виробництва Швеції, Німеччини та Норвегії.

×