9 липня на фестивалі Atlas Weekend виступив ісландський гурт GusGus. Назва групи пов'язана з фільмом Райнера Вернера Фассбіндера "Страх з'їдає душу" - у фільмі жінка готує коханцеві кус-кус, в її вимові це звучить як gus gus. Музиканти грають у стилі техно, разом з диско-струнними і елементами трансу і сінті-попу. Хлопці розповіли чому не грають старих хітів, які завдання у демократії і секрет успіху ісландської збірної з футболу.
- Ви давно не грали музичного матеріалу з старих альбомів? Яка причина?
- Ми лінуємося. Може ще справа в старому обладнанні. Той звук потребує старого обладнання, яке стоїть і запилюється у наших коморах. Напевне є сенс зняти з нього пилюку і спробувати повернутись до старого звуку. Деякі з наших пісень гарно постаріли і зараз чудово звучать. Ми надаємо перевагу новому матеріалу, бо він ближче до нас, до нашого життя. Повернутись до старих хітів теж хочемо, в тому числі до "Is Jesus Your Pal?".
- Кого з музикантів ви слухаєте?
- У нас є маса артистів, яких ми слухаємо. Ми захоплюємося електронними виконавцями всіх без виключення епох. Починаючи від вісімдесятих, дев'яностих, нульових, десятих. Дуже подобаються музиканти 1993-1995 років, це ембіент хауз. Хоча наші серця залишилися у 1970-х роках, де був прогресивний рок, який межував, а потім перетікав в електроніку. Електроніку взагалі сприймають, як жанр з багатьма кліше. Але це не зовсім так. Зараз існує тенденція, коли музика звучить інструментальна, з вокалом чи без, і немає приспіву. Композиція існує без елементів, що повторюються. Ще дуже багато чого залишилося вивчати. Електронна музика вільна, як від жанру, так і від гендеру.
- Яка ваша думка про ситуацію в Україні?
- О, політика, це важко. Люди мають розуміти, що демократія за визначенням це народовладдя. Тобто влада знаходиться у народу. Але народ, в свою чергу, має бути відповідальним учасником цього процесу. Він не може бути пасивним. Повинен розуміти, що має цю владу і навіщо вона йому. Частиною демократії є рівні права для всіх. Але нам здається, що завдання демократії мають бути не локальні: створювати робочі місця або підвищувати соціальні стандарти, а глобальні. Вона має робити суспільство чесним для кожної людини. Учасникам цього процесу раджу відійти від боротьби за владу. Завжди є якісь особистості, групи людей, що борються за владу. Треба абстрагуватись від цього. Завжди питайте себе: "Чи те, що я кою, робить суспільство кращим?". Якщо ні, варто щось змінювати.
-Ваша збірна по футболу пройшла у чвертьфінал на чемпіонаті Євро-2016. Чи ви вболівали за них?
- Розкажу щодо нашої гри на цьому чемпіонаті і ісландського спорту взагалі. Ми, як маленька країна, робимо все можливе. Спорт це двояка річ. З одної сторони чесний, з іншої не дуже. Є великі країни, у яких більше ресурсів, є малі, де їх менше. Завжди дуже цікаво спостерігати, коли маленька країна не здається, і стає в опозицію до великих, вже сталих гравців. В цьому випадку це відбулось тому, що ісландська команда не здавалась перед обличчям очевидних труднощів. У них був дуже сильний і незламний командний дух. Це саме та річ, яку зі спорту можна переносити на широкі громадські відносини. Бути сильною спільнотою, мати спільний командний дух, разом йти до перемог і нових досягнень. Дружина Біргіра ненавидить спорт. На цьому чемпіонаті вона подивилася декілька перших матчів і, зрештою, її неможливо було відірвати від телевізора. Футбол — дуже драматична гра, мабуть найбільша драма на телебаченні. Сенс не в тому, щоб забити гарний гол, сенс у тій драмі, яка відбувається на полі.
2 
4880
Коментарі