"Дайте рубля, а я вас розважу, - згадує львівський поет Андрій Панчишин, 54 роки, як у студентські роки до нього на зупинці причепився літній чоловік. - На, тільки відчепися, кажу. - Ні, я вас розважу. Підходить тролейбус. Виймає з-за пазухи рукавиці, хапає ними дроти і опускає тролейбусні роги. Звертається до перехожого, потримайте будь ласка, машина поламалася. А я дещо в кабіні забув. І скоренько тікає на інший бік вулиці. З тролейбуса вискакує справжній водій, кричить: "Ти шо робиш?! Ах, тримаєш?" І в писок йому. Було і смішно, і сумно від витівки старого батяра. Бо ця культура вуличних розбишак, якою славився міжвоєнний Львів за радянської влади майже зникла".
На фестивалі "Дні Львова у Києві" 19-22 вересня у "Мистецькому Арсеналі" Андрій Панчишин презентує збірку авторських батярських пісень під час концерту батяр-бенду "Галичина" Віктора Морозова. Буде і третій диск музиканта - "Батярській блюз".
"У Польщі існує безліч капел, які співають батярський фольклор, - продовжує Панчишин. - Але відтворити справжній вуличний дух Львова їм не вдається. Батярство зародилося в передмістях. Це були дрібні ремісники, наймані працівники напівкримінальників. Українські сільські хлопці, які приїжджали до польськомовного Львова. І народжувалася така неповторна місцева говірка, де крім українсько-польської, домішувався ідиш, німецька, мадярська. Пізніше "золота молодь" Львова стала гратися у хуліганів, бо бути батяром стало модно".
Відроджувати в сучасній Україні батярську культуру Панчишин з музикантом Віктором Морозовим та письменником Юрієм Вінничуком почали наприкінці 1980-х.
"Живих носіїв майже не лишилося, більшість вивезли до Сибіру, або вони втікли в Польщу. На першому диску Морозова "Тільки у Львові" Вінничук переклав батярські пісні на більш зрозумілу мову. Для другого і третього - я написав власні тексти. Мій дід і прадід дуже цікавилися цією темою".
17 років живу в Києві, цього духу мені дуже не вистачає. Як і справжньої львівської "кішки", те що кияни називають "кров'янкою", і роблять її тут зовсім не так, як у Львові.
Назва "батяр", імовірно, виникла від угорського "betyar", що означає особу, яка має дивні погляди і робить непередбачувані вчинки, авантюриста, гульвісу.
3 
4880
Коментарі
2