"Часто гостюю в Тараса в Івано-Франківську. Навіть мова у мене інакшою стає, повільнішою, вдумливішою. У Тарасовому домі до мене повертається повнота і спокій. Так стає добре, що навіть говорити не потребую. Можна просто бути. Тарас живе дуже просто. Говорив, що він не може собі дозволити з гонорарів мікрохвилівки. Його дім дуже простий. Як і він, люблю старі речі. Не викидаю старих каструль, хоча сестра Дзвінка весь час викидає. Тарас у тому мене підтримав: "Я, - каже, - надщербленими корустуюся". І це один нуль проти Дзвінки".
Богдана зізнається, що може подзвонити Тарасові і попросити поради, коли їй нелегко.
"Одного літа я відпочивала в Криму, на мисі Меганом, і не знати чому мені було дуже незатишно. Відчувала тривогу, яка мені не дуже притаманна. Написала Тарасові: "Чи тобі буває тривожно невідомо з чого і що ти тоді робиш?" Він відразу віддзвонив: "Де тобі є зле?" Каже: "Я спершу перевіряю, чи це не мій бзік. Якщо ні, тоді намагаюся довго на тім місці не бути". За 20 хвилин я спакувала речі і поїхала".
Мінімалізм Прохаська раз створив незручності його братові Юркові — каже дівчина.
"Якось замість Тараса по його квитку в поїзді поїхав Юрко. Заходить Юрко у поїзд — вагон плацкартний. Сів. Поїзд їде півгодини. Він каже до провідника: "Я би хотів уже лягати". - "То лягайте", — "Я би хотів постіль попросити," — "Яка постіль? У вас квиток без постелі!" - "Ну от, - каже собі Юрко, - розвелося цих Францисків Асизьких. А нам живи разом з ними".
2 
4880
Коментарі
2