Дмитро Гаврильченко з Дніпропетровська, 28 років, один з тих, хто вартує на київському Майдані вночі. Заради чергування на барикадах у Києві він взяв відпустку на роботі, де працює інженером. До Києва вирішив їхати, коли 1 грудня в Дніпропетровську так звані „тітушки" жорстоко розігнали акцію на підтримку інтеграції України з ЄС. Тоді Дмитро отримав численні ушкодження. Вдруге він постраждав вже 2 грудня, коли було здійснено напад на машину активістів, що мали їхати до Києва.
Дмитро кульгає на одну ногу, на правій стороні обличчя гематома та синець, які він називає „знаком, що дуже підіймає патріотизм". Про свій зовнішній вигляд говорить, що це не страшно. За його словами, „тіло людини посеред вулиці, яку замовили і підірвали, - ото страшно. А це буденність Дніпра".
На Хрещатику Дмитро вартував чотири ночі поспіль, вдень відпочивав у знайомих киян. Вранці 8 грудня змушений був повернутися додому, тому що проти нього порушено адміністративну справу у зв'язку з розгоном дніпропетровського євромайдану 1 грудня.
Про будні вартових Майдану, їхні настрої та завдання Дмитро Гаврильченко розповів в інтерв'ю Gazeta.ua.
В чому полягає нічне чергування на Майдані?
- Ми стоїмо на проході і завертаємо п'яних і „тітушок". На одному проході стоять десять-дванадцять осіб. Це в основному студенти та пенсіонери з українського козацтва. Є кілька чоловіків мого віку, але такі більше долучаються на вихідних. У першій лінії стоять пенсіонери, а коли виникають проблеми, тоді долучається друга лінія – загін швидкого реагування. Це студенти та молодики такі, як я. Наше завдання відтіснити явних провокаторів від решти людей. Але коли провокатори пруть дуже жорстко, то ми залишаємося у першій лінії постійно. Коли ж і нас не вистачає, ми по рації викликаємо ветеранів-афганців.
У будні вартових спершу не вистачало. Я приїхав до Києва у середу, і мене відразу поставили на барикади, бо ті, хто стояв поспіль кілька ночей, вже просто з ніг падали. Попросив знайому на Фейсбуку дати клич, що бракує людей. Певне, це подіяло, бо прийшло чимало осіб, це справді тоді було дуже потрібно.
З опозиційних партій ніхто не вартує вночі? Від „Свободи" наприклад?
- Від „Свободи" за весь цей час не було жодного чоловіка. Раз на день може підійти якийсь свободівець поплескати по плечу, а силової допомоги від них немає.
Чи багато провокаторів йдуть на Майдан?
- Попередні ночі були спокійніші. А в ніч на 7 грудня „тітушок" ішло особливо багато. Йшли з опівночі до п'ятої ранку постійно - по одному, по два, по три. Ідуть на барикаду з нахабним виглядом і вимагають, щоб їх пропустили. При цьому говорять, що у нас демократична держава, тому ми зобов'язані їх пропустити, щоб вони погуляли на Майдані.
Як ти бачив, що це „тітушки", а не звичайні люди?
- Людину, яка півжиття займалася боксом, видно. Це обов'язково брита голова, приплюснутий ніс, бетонна щелепа і дуже короткий одяг. Тепер „тітушок" дуже легко відрізнити від випадкового „гопника", тому що останнім часом вони почали краще вдягатися, може їм платити почали краще, цього вже не знаю. Якщо бачимо гламурного гопника, то це швидше за все „тітушка".
Як ви діяли, щоб не пустити „тітушок" на Майдан?
- Йти на перехоплення і вмовляти їх розвернутися. При чому, вмовляти довго, декотрих по півгодини. Ми розповідали, що ми класні хлопці, стоїмо за ідею. Вони повідомляють, що також за ідею, але є консерваторами. Це слово дуже часто лунало з їхніх вуст – консерватори. Якщо вмовляння не діють і „тітушки" починають провокувати – різко махати руками і лізти в бійку, тоді підбігають ветерани-афганці, які їх відтісняють. Якщо і це не допомагає, то афганці хапають їх за руки, за ноги та відносять в міліцію. Тієї ночі віднесли двох таких буйних „тітушок".
Виходить, що афганці є вашою основною силою?
- Це наш останній аргумент. Навіщо ж козир викладати відразу? Тому що тоді будуть цілеспрямовані провокації проти афганців. У нашій команді є один хокеїст, що прийшов у повних обладунках. То він „тітушок" перехоплює одним махом. А інший чоловік має просто таки талант вмовляти провокаторів розвернутися. Він знаходить потрібні слова, щоб переконати людину, йому це вдається у 9 випадків з 10.
Як думаєш, чому прихильники провладного табору раптом почали йти до вас саме тієї ночі?
- Можливо, тому що п'ятниця – видали зарплату. Або просто тому, що у нас весело. Того вечора до дванадцятої ночі виступав „Тартак". Потім ми ще співали гімн з Русланою. А в ніч перед тим „СКАЙ" взагалі на сцені протримався до першої ночі. Вдень у нас футбол, ввечері багаття і пісні. А у них в таборі нічого цікавого.
Ти маєш повертатися у Дніпропетровськ через порушену проти тебе адміністративну справу.
- За тим, як рухається наша справа можна спостерігати за динамікою Майдана. Спершу було порушено адміністративну справу проти нас - активістів євромайдану, на яких 1 грудня було скоєно напад. Здається, по 129-й статті Адміністративного кодексу. Нас підтримала Спілка адвокатів Дніпропетровська і надала нам безкоштовно захисників. Завдяки ним, нашу справу було перекваліфікано в хуліганство в особливо цинічній формі, яке „тітушки" здійснили проти нас. Здається, стаття 256 Кримінального кодексу. А тепер кримінальну справу закрили і повернули назад – в адміністративну, однак вже проти обох сторін – і нас, і нападників. Можливо, і відпрацьовувати адміністравне покарання будемо разом у якомусь дитячому садочку (сміється).
Дніпропетровськ дуже аполітичне місто, на маніфестації там ніколи не виходило більше 2 тисяч людей. А ми зібрали 5 тисяч – це рекорд, хоча для міста-мільйонника і крапля в морі.
До того ж, у нас кожні півроку вбивають когось із впливових осіб. Тому люди бояться. Жодного бодай вигляду законності нема. Я бачив як у відділку міліції „тітушки" почувалися як вдома – реготали і жартували. То який же тут вигляд законності?
Твої батьки як ставлять до твоєї активності?
- Певно, моя мама посивіла, коли побачила в Інтернеті фото мене побитого. Коли сказав їй, що боровся за наші права, вона сказала: „Які там права? У цій країні ніколи прав не було і бути не може!". Люди у східній Україні вважають, що повне безправ'я – це нормальний стан.
Про те, що я вартую на Майдані мама не здогадується навіть. Коли їй телефоную, знаходжу якесь зовсім тихе місце, щоб вона не запідозрила нічого.
Які настрої панують серед вартових на Майдані? Ви за мирний варіант розвитку супротиву?
- За мирний, тільки ось як би так реалізувати, щоб Янукович мирно опинився за ґратами? Більшість людей, що чергують на Майдані, стоять там, в першу чергу через те, що мріють побачити Януковича і Азарова за ґратами. А все решта – другорядне. Зараз, я так розумію, намічається той самий сценарій, що й після Помаранчевої революції – перевибори, а через 5 років „Партія регіонів" повертає собі сили, і ми отримаємо ту ж ситуацію, що й сьогодні. Вимагати просто дострокових виборів – це безперспективно. Люди повернуться додому в регіони, їх там просто запресують, і вже ніхто їм не допоможе. Наприклад, у нас в Дніпропетровську достатньо заарештувати кількох людей, щоб будь-яка опозиційна діяльність припинилася. Ті люди, що охороняли й охороняють Майдан у першій лінії, особливо козацтво, потрапили на шпальти провідних видань і на екрани провідних телеканалів. Тому їх буде дуже легко вичислити прокуратурі, коли повернуть додому. Отже, вибору в них немає – вони стоятимуть до кінця. Опозиція мала б це розуміти.
На твою думку, вона це розуміє?
- Опозиція не хоче брати на себе відповідальність. Дуже видно, що немає Тимошенко. Я мрію, щоб суспільний спротив, який вилився у Майдан, і який опозиція практично не організовувала, зрештою вилився у більшу силу. Примітивно кажучи, коли треба, дістали шаблі, вийшли в поле, а зробивши справу, розбіглися по хатах. Бо зараз це справді сила, яка може в україні щось змінити. Якщо вона розпорошиться, то це буде прикро.
3 
1
Коментарі
14