Російські фільми на Четвертому Одеському Міжнародному Кінофестивалі (ОМКФ) збирають справжні аншлаги. Зустрівшись на кінофорумі зі знаним російським кінокритиком Кирилом Разлоговим, ми розпитали його про останні тенденції в кінематографі наших північних сусідів, масштаби російської кіноіндустрії, сучасні 3D фільми і про взаємодію телеканалів з великим повнометражним кіно.
- У рамках кінофестивалю уже третій рік поспіль представляється по одній новій стрічці знаного московського театрального режисера Віктора Шамірова. І два з цих трьох фільмів – екранізації його власних театральних постановок. Цьогоріч показувалась стрічка "Гра в правду". В сучасному російському кіно склалась тенденція, коли театральні режисери знімають стрічки саме за театральними постановками?
- Сьогодні російське кіно все більше взаємодіє з театром. Однак загалом екранізацій театральних постановок у нас небагато. Окрім Віктора Шамірова театральні постановки екранізують також Кирил Серебреніков, Василь Сигарєв тощо. "Гра в правду" - це, перш за все комерційна вистава, яку перевели в кіно задля того, щоб отримати від неї ще більший прибуток.
- В кінці минулого року в Москві проходив фестиваль 3D кіно, на якому дещо несподівано перемогла українська стрічка "Синевир". Для України це по суті перший самостійний досвід створення 3D кіно. Невже українське 3D за своєю якістю перевершує російські фільми, адже у вас кіноіндустрія розвинута набагато краще…
- Хвиля стереокіно в усьому світі йде на спад. Хоча кілька років тому було немало таких, хто вважав, що з часом 3D оформиться у самостійний напрямок розвитку кінематографа. Останнім часом я не зустрічаю режисерів, котрим було б цікаво зняти авторську стрічку в 3D. В принципі весь ефект від стереофільмів зводиться до того, щоб підняти ціни на квитки в кінотеатри. Більшість російських 3D фільмів – це стрічки, які було переведено у стерео формат вже після їх зйомки. Це стає приводом для їх повторного прокату. Стереокіно в Росії винайшли раніше, ніж в США, тож сьогодні ми відновлюємо старі вітчизняні 3D стрічки. Більш послідовно і творчо з цією технологією працюють американські аніматори. А в Росії творчих проривів у стереокіно я не бачу.
- Чи потрапляють на телеканали сучасні російські документальні фільми?
- Перш за все це залежить від того, яку політичну позицію висвітлюють автори цієї стрічки. Політичні умови в Росії такі, що "крок праворуч, крок ліворуч – розстріл". Тож на центральних каналах велике значення має політичний контекст тієї або іншої стрічки. Але у нас є телеканали, які цілодобово показують лише документальні стрічки. Останні більш вільні у виборі фільмів до своєї програми.
- У 2011 році на Одеський Кінофест приїздив Микита Міхалков, який на церемонії відкриття ОМКФ назвав його "молодшим братом Московського кінофестивалю". Чи погоджуєтесь ви з його точкою зору?
- Я б так не сказав, Московському кінофоруму і без того вистачає "молодших братів". ОМКФ – абсолютно самобутній фестиваль зі своїми особливостями. Одеса – місто унікальне. Тут відчувається, що під час проведення фестивалю все місто ним дихає. В Москві такого не відчуєш. Думаю, що ОМКФ скоріше "молодший брат" кінофестивалю в Торонто. Адже, як і в Торонто переможця тут визначають глядачі.
- Окрім тих стрічок, котрі показувались в рамках ОМКФ, які російські фільми ви б ще порадили подивитись?
- Я б хотів відзначити картину "Майор" Юрія Букова, котра, однак, є в програмі ОМКФ. Ця стрічка перемогла на фестивалі в Шанхаї. Цікаво що на цьому ж кінофорумі був представлений і наш блокбастер "Легенда №17". Це дуже добре характеризує сучасний російський кінематограф, в якому рівноправно розвивається як авторське, так і масове кіно. Тим, хто цікавиться російським кіно, я б порадив подивитись стрічку "Роль" Костянтина Лопушанського. Багато кому подобається фільм Антона Розенберга "Ковзання", однак в мене самого вона не викликає аж такого ентузіазму. Досить цікава картина Андрія Богатирьова "Іуда". Це єдиний російський фільм, який цьогоріч було відзначено на Московському кінофестивалі. "Іуда" відкриває особливі шляхи розвитку кінематографа.
- Скільки фільмів щорічно знімають в Росії?
- В цілому в Росії щорічно виходить більше сотні фільмів. Але з них лише п'ять-десять мають художню цінність. При цьому лише одна-дві стрічки зривають касу і стають надзвичайно успішними в прокаті. Попереднім фільмом, який зібрав велику касу, був "Висоцький", за створенням якого стояв "Перший канал". А в створенні наймасовішого фільму цього року "Легенди №17" настільки великий телеканал участі не приймав. Тобто останніми роками російські телеканали все менше цікавляться повнометражними фільмами і вкладають гроші переважно в серіали.
3 
4880
Коментарі
4