"Україна - не гоголівська ідилія. Можемо взяти серп і дати ворогу відсіч": художник про постмайданівську творчість

12

Художник, учасник "Мистецького Барбакану" 2014 року Сашко Ком'яхов розповів про майданівську і постмайданівську творчість. Зустріч відбулась в рамках виставки художників Революції Гідності, яку відкрили у новому приміщенні Музею Майдану.

Бесіда з шанувальниками творчості проходить у Галереї протестного мистецтва на вулиці Липській, 16. Стіни зали завішані кольоровими картинами художників Майдану.

Олександр сидить за столом, відкриває ноутбук із яскравими наклейками на кришці. Зображення, які показує художник, транслюють на великий екран.

"Майдан вплинув сильно на творчість, зокрема я почав більше малювати і перестав боятись політичної тематики. Після Майдану це все увійшло в наше життя, стало видно, як впливає на настрої людей. Творчість, яка потім стала впізнаваною - починав із мемів, на початку Революції Гідності", - пояснює.

Показує слайд з відомим кадром з кінокартини "Вій". Панночка намагається підійти до семінариста Хоми Брута. Замість кола - на мемі Ком'яхова зображені зірки з прапора Євросоюзу.

"Перший мем створив 22 листопада 2013 року, коли були настрої, щоби побороти відкат Євроінтеграції. Хома Брут обмалював себе не колом, а зірочками. Далі був мем з міліцією, яка лузала "сємки". Під час Майдану, з самого початку побачив кількох "мєнтів", які стояли й лузали насіння. Це одразу дало розуміння, що противник в нас такий собі. Не те, що їх не варто боятись, а що це халатне ставлення – нам на руку", - пояснює Олександр. У залі чути схвальні вигуки.

 

"Підхід у художників ще був старий – малювали як у журналі "Перець", в стилі карикатур. Меми тоді називались фотожабами й демотиваторами. Згодом зробив серію мемів, де домалював політичним діячам шевченкові вуса - так українізував політиків", - на екрані видно Олега Ляшка з вилами. У нього довгі вуса, як у Шевченка. За ним показують Петра Порошенка з такими самими вусами. В залі аплодують.

На екрані з'являється монумент "Пам'ятник чекістам" авторства Василя Бородая. Стояв біля виходу зі станції метро Либідська до 2016 року. На мемі Ком'яхова - постамент зроблений з м'ясних туш.

"Завжди, коли проїжджав поряд - мене харило. Ці блоки здавались подібними до нарізаних туш. Згодом, за 30 років, вималював цю травму", - пояснює художник.

Під час Майдану - Олександр робив портрети реальних учасників. Однією з героїнь стала фотокореспондентка Мілана Омельчук, яка - з початком російсько-української війни поїхала в зону АТО.

"Коли художники почали малювати на Майдані – добре заходило. Людям набридло бачити фото – коли з'явились живописці на барикадах – викликало захоплення. Якщо картини малюють - то це вже інша фіксація. Зображували реальних людей, як вони виглядали, чим захоплювались. Кілька учасників Майдану згодом впізнали себе, об'являлись в коментах. Писали враження. Однією з перших зобразив тоді Мілану Омельчук – вона фотографувала на Майдані.

Згодом відчула в собі сили фотокора - поїхала у Донецьк. На початку війни дівчина потрапила в полон, і дуже сильно психологічно травмувалась. Слава Богу, повернулась жива. Коли про це дізнався - змінилось ставлення до власних малюнків. Коли ти вигадуєш персонажів – це як твої дітки. А коли відбуваються такі історії – прослідковуєш долі", - каже художник. Шукає зображення.

 

Мілана Омельчук стала однією з прототипів головної героїні першого графічного роману Ком'яхова "Тато". Вийшов восени 2021 року. Описує події Революції Гідності. Також прототипами образу головної героїні стали журналістка, акторка Ольга Богачевська і письменниця, художниця, авторка кота Інжира - Олена Павлова.

"Безстрашні блондинки, які на Майдані з нами тусили, ходили з нами моніторити Беркут. Також списував героїню зі своїх доньок, які саме в підлітковому віці. Змальовував з них певні риси, вони позували. Щось у героїні роману "Тато" є й від мене - згадував свої підліткові штуки. Коли людина підліток, то дівчина вона чи хлопець - відходить на другий план. Коли персонаж розуміє, чого хоче - тоді є сюжетний напрямок. А у підлітків з цим складно - вони не знають, чого хочуть, зате знають, чого не хочуть. Тому сюжет з героїнею-підлітком був певним викликом. Роблячи замальовки - навіть зліпив тривимірну модель голови, щоби малювати з різних ракурсів", - розповів Олександр.

 

Назву Олександр зафіксував після того, як почав малювати лого.

"Там графічним рішенням була посічена перша літера, дало прочитання абревіатурне, якщо забрати т - читається як АТО. Дійшли до думки, що при перекладі англійською не мінятимемо. Щоби була гра слів", - каже.

У залі чути запитання щодо вигаданої персонажки роману - "металевої баби".

"Ти її списував із богинь інших культур? Вона дуже потужна - образ по-справжньому лякає" - каже чоловік у жовтому світшоті.

"Образ "баби" теж виник під впливом Майдану. Створив таку богиню-воїтельку, якої не було у нашому пантеоні. Металева відьма - вигаданий містичний персонаж схожа на Калі – на індуїстське божество. Можливо, схожа на Моріган - богиню війни з ірландської міфології. Були потрібні яскраві образи, які могли би метафорично розкривати тему війни, насильства. Зобразив образ у жіночій подобі. Можливо, хотілось відійти від сприйняття України як від гоголівської квітучої історії, коли це тільки хлібосольство. У сприйнятті росіян – це південна приємна атмосфера, де тебе нагодують смачно, де красиві дівчата, садочки чепурні. Насправді це територія, де стикались імперії, орди проходили, де постійно відбувалась війна. І ця мила для стороннього спостерігача Україна – може бути жорстокою "тьоткою", яка відріже серпом те, що торчить, тому, хто зазіхає на цю землю", - каже Олександр.

Співробітниця Музею Майдану наголошує, що художник консультувався з науковцями - щодо точності подій Революції Гідності.

"Питав, з якого боку приїздили автобуси, які в певні дні привозили нових учасників Майдану", - каже.

Олександр киває, пояснює.

"Сама історія вигадана, усереднена. Образи здебільшого збірні. Хотів показати протистояння соціальне, політичне - і як дзеркало - відображення подій Революції в родині підлітка. Також в романі є сни містичні. А от локації мені хотілось, щоб були реалістичні. На контрасті хотів внести документальності, щоб місця були відповідні. Зображав історичні події по хронології - довго сюжет перекроював, щоб відповідав подіям: коли сніг випав, скажімо.

Все вело за собою - намалював мітинг на підтримку Тимошенко в тюрмі - вже ніхто не згадує, а білі намети були біля бутиків до кінця Майдану. Намалював це. Потім було важливо зобразити, куди прибували автобуси, де намет стояв. Можливо, комусь це знадобиться. Це як у Кемерона (канадський режисер - Gazeta.ua) - у картині "Титанік" йому важливо було відтворити всі фіранки на вікнах - от і у мене така сама "болячка", - посміхається.

Комікс намальований у специфічній техніці - "зі штрихами". Раніше Олександр використав її у зображенні Архистратига Михаїла, яке використали на банері під час виставки на Алеї Небесної Сотні. Архангела Олександр втілював кілька років, почав малювати на Майдані.

Фото: Музей Майдану

"Це була терапія. В період Майдану хотілось розважитись, захопився графікою Гендріка Гольціуса - митця з Нідерландів. Надихнув мене на Архистратига Михаїла. Створювалась довго, кілька років постив фрагменти. Я не поспішав. Сенс був у тому, що сідав, ці всі штрихи наносив. Хотів створити пафосний образ, трохи олдскульний. Гравюрна історія з Архистратига перекочувала в комікс. Створення графічного роману – нешвидка історія. Створити повнометражну книжку на 70 сторінок - це щонайменше рік роботи. "Тато" робився довго. Це було пов'язано з дослідженнями, переписуваннями сюжету. 2021 року "дозрів". Чорно-білу графіку треба чимось наповнювати, мерехтіння штрихів дає переконливість. Видно підсвідомо глядачу, що людина сиділа й працювала", - посміхається.

 

"Стилістично український комікс не відрізняється від маси світових графічних романів – а тематично так. Люди, які намагаються створювати такі речі – звертаються до коміксу як для певного нового для них формату. От є, наприклад, "Кіборги" – популяризація військової тематики. Якщо у 2000-2010 роки була козацька тема. Це те, що відомо за кордоном, можна було відразу заявити як щось українське. Зараз тематика пов'язана з війною з різними локальними явищами. У нас не було широкого піару й маркетингових кампаній – "Тато" замовляють люди, які цікавляться моєю творчістю, літературою, мальованими історіями.

Все, що виходить українське на важливу тематику – читають. Були відгуки від людей, для кого цей твір став першим з графічних романів – писали, що зачепило. Що й надалі хочуть читати комікси й мальовані історії. Для мене стало відкриттям, що певна частина прихильників Майдану – досі не можуть читати і дивитись "Тато". Ці події для них – травма і будь-які твори на цю тему викликають відторгнення. Тематика не досить популярна. Всі розуміють, що вона важлива – але як для інтелектуалів, патріотів – так і для обивателів – на першому місці висить той стрес. Багато хто відкриває, щоб насолодитись малюнком, але сама тема не залучає до того, щоб після роботи відкрити і погортати, як комікси іншої тематики. Це штука, до якої на відпочинку не звернешся", - каже.

Художник пояснює, майже вся його творчість після Майдану так чи інакше пов'язана зі створенням історичної контрпропаганди.

"Контрпропаганда – може бути не тільки відповіддю на пропаганду путінській Росії. Це статті, речі, які містять у собі не перекручені факти, а навпаки правдиві наукові дані.

Те, чим я займався – це називається маленькі кроки. Наприклад, випуск книжок, присвячених історії. Створили книгу "Історія українського війська" – перелічені епохи від Трипілля до АТО. Кожна епоха проілюстрована воїном, який відтворювався за джерелами. В цьому сегменті впливає інформація і на молодь, яка вивчає історію вперше. І на старше покоління, яке має усталені уявлення, які підсилює путінська пропаганда. На початку війни - робили листівки з "Лікбезом".

Скидали з дронів над тимчасово окупованими територіями. Для дітей, які мешкають і відвідують навчальні заклади біля лінії розмежування, де багато замінованих ділянок - робили посібник для того, щоб підвищити увагу. Комікс має назву "Савка і Баклан". Є в мережі.

2014 рік надихнув багатьох займатись мінібізнесом, популяризувати мілітарну історію. Наприклад, разом з воїнами, робили рекламну кампанію одягу з принтами, на яких зображені учасники різних історичних битв. Так, людина може навіть в транспорті зацікавитись, почитати, що і коли відбувалось в Україні", - каже Олександр.

×