"В Україні жодна хата ніколи не була скраю" - Михайло Іллєнко

28 млн гривень витратять на зйомки нового фільму Михайла Іллєнка "Толока".

Для українського кіно гроші серйозні. Порівну спонсорують Держкіно та компанія "Іллєнко Фільм". Знімають стрічку за 67 рядками його "У тієї Катерини хата на помості".

Про що йдеться у фільмі?

- У більшості з нас є своя хата у селі є. У мене є. Я народився не в тій хаті, але вийшов з неї. Я її згадую, згадую діда Тараса і бабу Надю. У когось вона під соломою, у когось під очеретом або під андуліном. Але це наша українська хата. Нам треба згадати, що таке толока, як вона об'єднувала. Основне її призначення - навіть не побудувати хату, а зібрати людей. В Україні жодна хата ніколи не була скраю. Поки не з'явився андулін. До цього на толоку збиралися усі. Навіть, якщо ми з вами полаялися учора, сьогодні ви прийдете до мене на толоку. Бо це святе. От святим зараз є об'єднатися. Толока зараз повертається.

У стрічці не засуджуєте Катерину?

- Та ні, ви що. Це ж любов! Вона знала, на що йде. Але дуже хотіла, щоб її коханий жив. Це були зовсім інші часи, тоді йшлося про життя чи смерть України. І під це вибудовувалась інша мораль. Час вимагав дуже жорстокі стосунки між людьми, навіть які люблять одне одного. Це були часи випробувань.

Наскільки обізнаними із творчістю Тараса Шевченка мають бути глядачі?

- Фільм розрахований і на тих, хто знає Шевченка, хто любить його. І окремо на тих, хто впевнений, що Шевченко - це хороший футболіст. Саме їм треба повернути Тараса, нагадати про нього. А той, хто любить Шевченка - й далі любитиме його.

Яку ідею мали на меті донести, коли взялися за цей фільм?

- Це питання, на яке я відповідати не буду. Шевченко має право, щоб його не питали - в чому його ідея. Він заслужив, щоб йому просто тихо і радісно посміхнулися. Це питання, на яке не хочеться відповідати одним реченням. Для цього збираються 150 людей, витрачаються великі кошти, по краплині будується фільм - як мед зноситься. Як може бджола сказати, в чому ідея її роботи? У фільмі проходить 400 років - як визначити головну ідею фільму?

Що вже зняли?

- У київському національному музеї Пирогово зняли одну з фінальних сцен фільму. У театрі є вихід на поклін - коли усі актори ще раз виходять на сцену. Щось подібне хотів зробити і у фільмі. Щоб ще раз показати тих, хто пройшов крізь цю хату. Тих, хто вийшов з неї, всі, кого вона зігріла, прихистила, нагодувала. Ну дуже хочеться, щоб вони ще раз вийшли посміхнулись глядачу. Будемо знімати таку ж проходку ще влітку, навесні й восени. Окремий кадр у кожному кіно сам по собі незрозумілий.

Де ще будете знімати?

- У нас є частина, де йдеться про переправу на Хортицю. Будемо знімати її недалеко від Корсуня-Шевченківського на Росі. Там Хортиця у зменшеному масштабі. На справжню у нас грошей не вистачить.

Коли плануєте показати "Толоку"?

- Підписали всі документи і будемо робити усе, щоб у березні наступного року до 200-річчя від дня народження Шевченка фільм вийшов у прокат.

Головну роль виконає ваша донька - Іванна, яка зіграла у "Тому, хто пройшов...". Хто ще зніматиметься у фільмі?

- Буде Богдан Бенюк, Дмитро Лінартович. Актори переходять із фільму в фільм, бо стрічки споріднені. Це невипадково. Від символізму я далекий, але сподівань багато.

Засмутилися, що не отримали Шевченківську премію за "Того, хто пройшов"? Дуже багато представників еліти вважають таке рішення несправедливим.

- Я 15 років хотів зняти цей фільм. У мене зараз фатальний недосип, обмежений зір - я ні про що, окрім "Толоки" думати не можу. Можливо, коли трошки розберуся, почнуть лаятися, - сміється.

×