24 жовтня український танцівник, зірка світового балету, Сергій Полунін презентував британський біографічний фільм "Танцівник". Оповідає про життя й творчість Сергія від ранього дитинства у Херсоні. У 13 років вступив до Королівської школи балету у Лондоні. Був прем'єром Британськоого Королівського балету, театрів Росії та Баварської опери.У 26 років вирішив залишити класичний балет. Символічним прощанням зі сценою стало відео, де Полунін танцює під пісню Hozier - Take Me To Church. Танець у стилі "контемп" створив друг Сергія. Додав елементи класичного балету - стрибки і повороти. Відео стало "вірусним" у мережі. Після показу "Танцівника".Сергій Полунін відповів на запитання журналістів.
- Яка перша реакція на фільм? Чи брали Ви участь у монтажі?
Не брав жодної участі. Хотів, щоби у режисера був свій погляд. Батьки і друзі збирали відео, фото. Я намагався жити своїм життям. Навіть не хотів бачити відзнятий матеріал. І фільм важко було дивитись. Вперше — з режисером Девідом Ляшапелем. Просто поставив мене перед фактом, що дивимось "Танцівник". Я не переглядав, а заново проживав ці моменти.
- Щось нове зрозуміли завдяки перегляду?
Нагадав мені про певні речі. Під час перегляду відчув, наскільки дружба важлива, що батьки зробили задля того, щоби я зміг навчатись. Це не було щось нове — а нагадування, куди маю повернутись, і де чинив правильно, а де ні.
- Чи вдалось Вам почати жити нормальним життя, про яке мріяли протягом фільму?
Зараз більше працюю. Щастя знаходжу в роботі. У здійсненні мрій. Вчусь новому, подорожую. І просто насолоджуюсь кожним моментом життя. Щастя не залежить від чогось або від когось — це внутрішній стан.
- Чи справдилася мрія помирити Ваших батьків?
Вони довго не говорили одне з одним. Але фільм їх об'єднав. Почали спілкуватись, бо передавали одне одному відео, фотографії. Потім знову була перерва. Це повільний процес — але завдяки фільму він почався.
- Відчувається різниця між вами, який тут, і тим, хто у фільмі. Чи вдалося подолати своїх "внутрішніх демонів", про яких ішлося?
Був вибір — яким шляхом піти. Чи дати волю внутрішнім демонам, чи повернутись на бік добра. Обидва - мене приваблювали. Негативний — легший і веселіший. Але вирішив від поганого повернутись до хорошого. Зайняло кілька років. Кожен день писав, що доброго зі мною відбувається, що бачу. З негативу вийшов у позитив. Коли у "Танцівнику" побачив, як діти танцюють під моє відео — це теж надихнуло.
Всі зірки, з якими працював, виявились дуже відкритими й добрими людьми
- Дякуємо за фільм, він чудовий. Кого Ви граєте у "Східному експресі", чи перша це роль у кіно?
Знімався відразу у 2 фільмах: "Червоний Горобець" Френсіса Лоуренса і "Убивство в Східному експресі" Кеннота Брана - у ньому більша роль. Перший день на зйомках були всі актори. Коли побачив зірок, з якими гратиму — був шокований, ніби втратив власне тіло. Отже, мав адаптуватись, щоби виглядати достойно на їх фоні. Довелось все схоплювати в секунди.У сцені, де сидимо у вагоні-ресторані, не знав, як тримати виделку, чи чіпати їжу. Але такі речі приходять із досвідом. Сподіваюсь, нікого не підвів. Всі зірки, з якими працював, виявились дуже відкритими й добрими людьми. Провели з ними багато часу. Нам створювали атмосферу командності: грим накладали всім разом, до зйомок були разом, грали в ігри разом — щоби зав'язались взаємини.
- Чи вас оточують хороші люди?
Так, мені щастить по життю. Завжди траплялись учителі, через кого я "проходив" - і вони мені допомагали. Коли потрапляв на нове місце, або навіть до нової країни. У нас нема, на жаль, такої традиції, як на Тибеті, щоби постійно у тебе був учитель. Який би навчав життю. Бо у школах і по ТБ, на жаль, що таке життя не вчать. Тому доводиться самому дізнаватись і шукати своїх наставників
.
- Чи є у Вас кумири, ті, хто надихає?
Актор Міккі Рурк дає мені нову енергію. Коли важко — дивлюсь фільми з ним. Знаю його особисто. Дав мені добру пораду: Хто працює більше за всіх — той найкращий.
- Як ви бачите своє майбутнє через п'ять років? Чи не будете розпорошуватись на всі напрямки, які зараз почали?
Якщо сконцентруватись — можна встигати все. Зараз поєдную три речі: танець у балетному театрі, зйомки у фільмах та роботу над проектом Polunin Projekt, у якому буду ставити свою хореографію. Тому потрібна хороша команда і однодумці поряд — тоді можна все встигати й не витрачати надарма час.
- У чому суть Вашого авторського проекту?
Проект про інформацію, представлення танцю для більш широкого кола людей. Зніматимемо фільми про танці, ролики, створюватимемо інтернет-платформи. Хотів би, щоби освіта танцівників була різносторонньою. Я навчався лише балету. Навіть у академії не був — лише танець. А життя — різнопланове. І один з важливих елементів — це мова. А у балетних закладах навчають мовчати і виконувати команди. Коли танцівники приходять до театру — не можуть відповісти, детально сказати, чого хочуть. Не можемо за себе постояти. Індустрія від цього страждає.Танець пасе задніх. Більш міцні — опера, кіно — йдуть вперед. А час обмежений — все треба встигнути. Хотів би говорити з танцівниками — щоби розуміли цю проблему, надолужували прогалини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сергій Полунін розказав про першу реакцію на біографічний фільм "Танцівник"
- Чи плануєте створювати школу в Україні?
Так, дуже хочу в Україну. В Лондоні матиму прем'єру в грудні. Після цього зможу говорити про розвиток проекту в інших країнах.
- Яку країну вважаєте рідною?
Найближчім місцем завжди, мабуть, буде країна, в якій народився. Але подорожуючи — відкриваєш для себе світ і розумієш, що кордони потрібно прибирати. Коли їжджу світом, бачу, що люди всюди абсолютно однакові. З тими самими проблемами, з однаковими мріями, бажаннями. Багаті, бідні — політики й не-політики. У фільмі дуже хотів показати природу, зняту в різних країнах - як гарно в Сибіру, на Гаваях, в Україні.
У Лондоні в галереї сучасного мистецтва Tate Modern відбулася церемонія нагородження престижної премії Men of the Year Awards від британського журналу GQ. До списку кращих чоловіків 2017 року потрапив український артист балету Сергій Полунін.
Автор - Ганна Щокань
3 
4880
Коментарі