Без замполітів, оркестрів і корчування пеньків. Як можна змінити українську армію за 10 років

Cильна мотивована українська армія буде вагомим фактором стримування для потенційних гібридних чи територіальних зазіхань з боку недружніх держав, навіть коли війна завершиться і росіяни заберуться з тимчасово окупованих земель України.

Задекларувавши шлях в НАТО, Україна почала реформувати і Збройні сили.

 

Яким має бути мотивоване сильне військо? Чому техніка та озброєння – важливо, але головне – люди й організаційна культура у війську, його цінності? На ці питання намагалися дати відповіді аналітики фонду "Повернись живим". 2020-го презентували тодішньому головнокомандувачу ЗСУ Руслану Хомчаку масштабне дослідження "Чому військовослужбовці звільняються з армії". Минуло більше року, в армії встиг змінитися головнокомандувач, а Верховна Рада призначила нового міністра оборони. Але проблема плинності кадрів актуальна, а організаційна культура у ЗСУ неефективна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що менший корабель, тим більші моряки. Як броньований катер "Костопіль" маневрував за натовським стандартом

І головнокомандувач Валерій Залужний, і міністр оборони Олексій Резніков знайомі з аналітикою Фонду. Ба більше, генерал Залужний, тоді ще очільник Оперативного командування "Північ", рецензував його. Резніков за кілька днів до свого призначення теж ознайомився з документом – і деякі тези з його виступу з трибуни Верховної Ради та під час представлення Збройним силам ґрунтувалися саме на ньому. Зокрема, йшлося про необхідність розглядати армію як конкурентоспроможного гравця на цивільному ринку праці.

Також матеріали дослідження презентували в Генеральному штабі ЗСУ, в Раді національної безпеки й оборони – для її секретаря Олексія Данілова, в Офісі президента.

Чому військові ідуть з армії

Причини відтоку кадрів із війська стосуються людського фактору, цінностей, організаційної культури Збройних сил як роботодавця. Це:

• баланс робочого та особистого часу;

• процеси та процедури;

• саморозвиток та кар'єрне зростання;

• ставлення з боку армійської системи;

• якість менеджменту та лідерство;

• участь у бойових діях;

• фактор оточення.

У кожній із цих причин звільнення військового з армії є "часткові зміни" після оприлюднення дослідження.

По-перше, змінили головнокомандувача ЗСУ як одного із ключових керівників системи. Організаційна культура будується не знизу вверх, а зверху вниз. Її формує командир. Створений ним імпульс має інерцію. Попередній головнокомандувач пішов. Новому потрібен час, щоб цю велику важку машину розвернути і надати їй прискорення. Зміна прізвища посадової особи не принесе миттєвих змін у систему.

Баланс робочого і особистого

Переважна більшість опитаних аналітиками Фонду військовослужбовців відзначали: баланс особистого та робочого часу під час служби в ЗСУ не є оптимальним. Ставить людину перед вибором "або армія, або родина". Армія не дотримується вимог законодавства щодо нормованості робочого дня. Неможливо планувати особисте життя через високу інтенсивність залученості підрозділів до виконання завдань із бойової підготовки, участі в ООС тощо.

Закон передбачає ненормований робочий день для військовослужбовців під час перебування на полігонах або в зоні ООС та 8-годинний для контрактників у пункті постійної дислокації. Але на практиці робочий день у ППД часто перевищує 8 годин.

Така ситуація найбільш розповсюджена в органах військового управління. Особовий склад змушений бути на місці служби у неробочий час, включно з вихідними.

У деяких військових частинах є неписане правило: поки командир сидить на робочому місці – підлеглі також не йдуть додому, навіть якщо де-факто робочий день завершився. Цю проблему можна вирішити зміною організаційної культури, адекватними командирами, ліквідацією ланки замполітів і посиленням сержантів, введенням у військові програми вузів невійськових дисциплін із менеджменту і лідерства. Навчання командного складу має включати і тайм-менеджмент. Окрім того, в ЗСУ необхідно запровадити механізм захисту військовослужбовцями своїх прав у разі понаднормової роботи, не передбаченої законодавством зайнятості у вихідні й святкові дні, ненадання вільного дня після нарядів у вихідні тощо.

Процеси та процедури

Бюрократія сильно розчаровує військовослужбовців. Так, командир взводу в зоні ООС заповнює 13 журналів, схем, таблиць тощо, також низку так званих формалізованих документів. Командний склад приділяє паперовій роботі до 90% службового часу, тоді як на особовий склад його майже не залишається.

Завелика кількість документів призводить до того, що військовослужбовці можуть місяцями чекати на довідки, посвідчення учасників бойових дій тощо. До того ж, нерідко документи губляться в процесі погодження. Окремо варто зазначити орієнтованість армійської бюрократії на показову звітність, а не на результат. Це все – про українську паперову армію. Потрібні глобальні зміни. Лише половина з наявної наразі безлічі документів – важлива.

Ситуацію врятували б електронізація і автоматизація процесів. Але немає конкретних рецептів, що залишити на папері, а що перевести в "цифру". Якщо все цифровізувати – на яких комп'ютерах? В командира взводу його може не бути. Зараз зо два десятки журналів йому треба не просто мати, а й вести. Поміняв лампочку у БТРі – маєш зробити акт виїмки і акт закладання. І це в армії стосується всього. Часто переходить в імітацію. Журнал ведеться для перевірок. Посадові особи приїздять і перевіряють не реальний стан речей, а заповненість журналів. Їх не цікавить, чи є в БТРі лампочка. Армія має змінювати свою культуру.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мережею шириться масштабний челендж вдячності воїнам ЗСУ - як взяти участь

Головнокомандувач Валерій Залужний на третій день після призначення на посаду віддав наказ про те, що на взводних та ротних опорних пунктах у районі операції Об'єднаних сил залишаються тільки бойові документи: карточка вогню, робоча карта та схема орієнтирів. Відтак, у армійців на передовій мали забрати різноманітні акти, журнали, плани, інструктажі тощо. Загалом це понад 30 документів.

Саморозвиток і кар'єрне зростання

У дослідженні Фонду часто респонденти відзначали незадовільну якість підготовки у навчальних центрах. Йшлося про недостатнє практичне відпрацювання навичок, залучення військовослужбовців до господарчих робіт, низьку кваліфікацію інструкторів.

Подекуди вчорашні строковики "навчають" людей із бойовим досвідом.

Часто освіта формальна. Людей вчать не тому, що треба. Трапляється і таке: людину вчитися відправили на кулеметника, а в навчальному центрі кажуть: "У нас зараз вчать ПТУРистів, тому будеш ПТУристом". Навчили, він повернувся у частину, а в роті немає ПТУРів. І він далі кулеметник без освіти. Маю приклад і особистий: контрактник прийшов у мій підрозділ (Тарас Чмут був т.в.о. командира окремого розвідувального взводу батальйону морської піхоти. - ред.) після 198-го навчального центру і не вмів розбирати автомат. Так виходить, коли замість підготовки людей відправляють прибирати територію. По плану зараз – мінна безпека, але весь курс іде загрібати листя, бо завтра приїде перевірка.

Господарчі функції у військових частинах дешевше покласти на цивільного працівника - прибиральника, будівельника. Корчування пеньків – це низькокваліфікована робота. А підготовка військового обходиться державі в немалі гроші, його час треба використовувати ефективно.

Ставлення армійської системи

Цінності організації формують прихильність до неї, рішення працівника долучитися чи звільнитися, його задоволеність роботою. Це впливає і на утримання кадрів. Зокрема, у ЗСУ.

У Збройних силах є конфлікт цінностей військовослужбовців та армії, показало дослідження Фонду. Так, респонденти говорять, що в ЗСУ як інституції здебільшого відсутні повага, справедливість, довіра, результативність та раціональність. Натомість поширені байдужість, приниження, недовіра, показушність, "затягнутість".

Цінності – це не те, що затверджують наказом. Це те, що пронизує всю організацію і формується історично. Має бути єдиний етичний кодекс від генерала до солдата чи матроса. Наразі цього немає. Хіба що радянський мертвий офіцерський кодекс.

Збройні сили мають з'ясувати притаманні військовослужбовцям цінності. Це допоможе виявити потреби людей та задовольнити їх. Полегшить задачу рекрутингу та сприятиме утриманню кадрів. Допоможе підтримувати та розвивати важливими для існування ЗСУ як інституту військові цінності.

Але нові підходи до взаємин навряд чи дадуть результат, якщо паралельно армія не запустить дієвий відбір до ЗСУ.

Якість менеджменту та лідерство

Збройні сили є ієрархічною організацією. Військовослужбовці повинні виконувати накази командування. Проте ними не завжди можна досягти мети. Наприклад, не накажеш підписати новий контракт.

Проблеми з менеджментом та лідерством у ЗСУ є відлунням радянської строкової армії, що формувалася на примусових засадах.

Командний склад Збройних сил не вчать, як керувати особовим. Випускники військових вишів останніх років наголошують, що у навчанні курсантів немає практики командування особовим складом, за винятком курсантів-командирів взводів.

В армії здебільшого саме від командирів залежить боєздатність підрозділів.

Аналітики Фонду респондентів запитували, яких командирів вони вважають хорошими. Приблизний портрет вийшов такий:

• є прикладом;

• індивідуально працює з кожним підлеглим;

• забезпечує ресурсами для виконання задач;

• дає підлеглим проявляти ініціативу;

• не створює дистанції між собою та підлеглими;

• вміє вирішувати конфлікти;

• з повагою ставиться до підлеглих;

• не боїться вищого командування.

2019 року "Повернись живим" запустив спільний проєкт з Українським католицьким університетом – навчальну програму менеджменту і лідерства. Відтоді курси пройшли близько 700 віськовослубовців.

Тренери Фонду навчають військових рівня командир взводу – офіцер управління батальйону (це молодші лейтенанти, лейтенанти, старші лейтенанти, включно з капітанами) невійськовим дисциплінам і поняттям: що таке зворотній зв'язок, управління часом (тайм-менеджмент), як вирішити проблему, як ставити завдання так, щоб їх виконували з завзятістю, як говорити з підлеглими, сприймати критику та критикувати, правильно комунікувати тощо.

У кількох частинах ми проводили опитування, чи це працює, чи змінюється щось у підрозділі. І результати є. Ми працюємо з молодшим офіцерським складом, бо вони тільки після академії, мають не зашорені совком мізки, енергію та завзяття. І їм ще довго служити. Якщо на фундаменті їхньої служби закладемо правильні цінності та орієнтири, то коли вони стануть генералами – змінять військо докорінно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Волонтери обладнали комплекс з альпіністської підготовки для спецпризначенців: фото

2021 року співробітники Фонду Олег Карпенко та Тарас Шпук отримали сертифікати Центру лідерства УКУ, самі стали інструкторами з питань лідерства у ЗСУ. Пройшли навчання та іспити, а "Повернись живим" придбав права на використання навчальної програми з лідерства. Якщо раніше ми проводили навчання максимум раз на місяць, тепер можемо це робити в рази більше. Запит серед військах великий.

Програми військових ВНЗ та навчальних центрів слід переглянути і вдосконалити. Курси лідерства, гуманітарний блок - соціологія, психологія, етика - з відповідним наповненням та якістю викладання повинні стати обов'язковою складовою підготовки командирів усіх рівнів.

 

Участь у бойових діях

Частина військовослужбовців підписала контракт із ЗСУ з мотивацією воювати на Донбасі у складі Об'єднаних сил. "Повернись живим" опитував армійців у період, коли лише стартувало нове "перемир'я" в липні 2019 року, тривало відведення військ і чимало людей були деморалізовані.

І комбриги, і генерали, і рядові говорили: прийшли воювати, а армія не наступає. Зараз є така тенденція: військові переходять з бригади, яка залишає район бойових дій, у підрозділ, який лиш починає ротацію. І так по 9 місяців. Військовий хоче бути на фронті.

Допоможе залишити мотивованих до бойових дій людей в армії розширення миротворчої діяльності України та збільшення участі у військових місіях по всьому світу, вважають аналітики Фонду.

Цю думку озвучили на зустрічі з міністром оборони Олексієм Резніковим. Він її позитивно сприйняв, як і головний майстер-сержант ЗСУ Олександр Косинський. Участь у міжнародних місіях дає і бойовий досвід, мотивацію, обкатку техніки, озброєння й тактики, посилює наші позиції на міжнародній арені – в переговорах чи під час взаємодії з країнами-партнерами.

Успішна робота нашої авіації в 2014-2015 роках на Донеччині та Луганщині була наслідком того, що вони активно літали в Конго, Кот-д'Івуарі протягом 10 років до початку війни. Всі ці миротворчі досвіди позитивно вплинули на ЗСУ, і 2014-го були люди, які прийшли на фронт із бекґраундом реальних бойових дій, скажімо, в Іраку.

Фактор оточення

Відсутність належного відбору на військову службу є наслідком низької комплектації підрозділів. Перед військкоматами ставлять обов'язкові до виконання плани рекрутингу. І вони закривають очі на захворювання та інші вади. Відтак, до підрозділів потрапляють люди, які не приносять користі, а лише заповнюють собою штати. Це демотивує "мотивованих", оскільки "проблемні" належно не виконують обов'язків, створюють додаткове навантаження на інших військовослужбовців та зменшують спроможності підрозділу.

Треба змінювати систему відбору для служби у війську, щоб якість особового складу зросла.

У нас некомплект по бригадах сягає 60-70 відсотків. І людей немає, і армія заповнена (якщо заповнити всі бригади, передбаченою для них кількістю військових, вона перевищить допустиму чисельність ЗСУ у 250 тис. - Gazeta.ua). Як з цим боротися? Або збільшити кількість людей, а це вимагає перегляду всього бюджету. Або оптимізувати посади всередині армії. Наприклад, ліквідувати половину оркестрів чи ланку замполітів, оптимізувати органи військового управління абощо.

Відтак, проблема зі звільненням військових із армії – комплексна та багатовекторна. Для її вирішення потрібно принаймні 10 років, прогнозують аналітики фонду "Повернись живим". Приблизно стільки потрібно, щоб втілити наші рекомендації.

×