Бійцям із посттравматичним синдром виплачують €1 млн компенсації

Від початку року понад 10 учасників АТО вкоротили собі віку. На Тернопільщині повісився 50-річний демобілізований боєць. У Дніпрі 43-річний чоловік підірвав себе гранатою на виході з кафе. Злочини, скоєні учасниками АТО на мирній землі, часто називають наслідком посттравматичного синдрому.

У військового психолога Андрія Козінчука Gazeta.ua поцікавилася, чим посттравматиний синдром українських захисників відрізняється від афганського, хто і де може поставити такий діагноз та чи варто не бойові втрати у війську списувати на стресові розлади.

Що провокує появу посттравматичного синдрому?

- Правильна назва – посттравматичний стресовий розлад. Цей діагноз зареєстрований у книзі "Міжнародний класифікатор хвороб" під 10-ю редакцією. Він має кілька неофіційних назви: донбаський, в'єтнамський та афганський синдроми. Проявляється після важкого травматичного стрес-фактору: втрати близьких, зґвалтування, ДТП, убивства, свідком якого став. ПТСР з'являється не одразу, а через 3 місяці чи 2 роки після пережитого стресу.

Хто у нас може поставити такий діагноз? Чи він заноситься у медичну картку хворого?

- Заноситься. Поставити діагноз може психіатр. Не психолог. Щоб визначити ПТСР, треба провести кілька складних процедур. Ставлять такі діагнози, як правило, у психіатричних лікарнях чи відділеннях. Якщо перелом кістки легко довести, то ПТСР можуть поставити тому, у кого його насправді нема.

Психіатри беруться за лікування і реабілітацію?

- Тут проблема. Фахівці із Заходу готові не так лікувати, як надавати терапію. 25 відсотків пацієнтів вони лікують медикаментозно, 75 відсотків - психотерапевтично. У нас навпаки - переважно медикаментозне лікування. Із ПТСР можна жити і функціонувати.

Наприклад, у Данії, якщо доведуть, що ПТСР отриманий від травми у бойових діях, то іде одноразова грошова виплата – 1 мільйон євро. Бо це вважається інвалідністю. Він не може за законом працювати три роки. Якби у нас платили мільйон євро компенсації, то половина Генштабу мали б діагноз ПТСР, а пацани після окопів вважалися б здоровими.

Чи є якась статистика? Синдром стосується кожного другого чи п'ятого ветерана АТО?

- У нас статистики нема, бо ПТСР з'являється не одразу. Статистику можемо мати через 2 роки. Якщо глянути на міжнародну, то найменший відсоток в Ізраїлі, бо вони воюють у себе вдома. За різними даними – від 4 до 12 відсотків. У Штатах великий – більше 20 відсотків.

У нас цим часто зловживають. Кажуть на телебаченні, що посттравматичний синдром проявляється у всіх. В Україні бракує фахівців із бойового ПТСР. Вчитися треба довго, а в нас люди ліниві.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лисенко назвав втрати за три роки АТО

Як з ним боротися? Він накриває усіх чи вибірково – слабших, самотніх, тих, на плечі яких, крім бойових дій, упали сімейні негаразди?

- Найчастіше діагноз проявляється у чоловіків, старших 40 років і одиноких. Але це не означає, що одружений 20-річний хлопець не може мати посттравматичний синдром. Це не звільняє нас від відповідальності турбуватися про інших. У групі ризику можуть бути й жінки.

Чи допомогла б поява реабілітаційних центрів, де б воїни могли відпочити 2-3 тижні до того, як повернутися на мирну землю?

- Вважаю, що реабілітаційні центри в Україні – це зло. Там лікують макаронами. Підходу ніякого нема. Я працюю по системі "рівний рівному". Навчаємо ветеранів працювати з ветеранами. Вони краще відкриваються людям, які мають такий самий травматичний досвід. Нам необхідно змінювати підхід і кадровий склад психореабілітаційних центрів. Не ремонт робити у палатах, а готувати потенційний персонал. У Києві середня зарплата психолога 4,2 тисячі гривень, а у прибиральниці – 6 тисяч. Треба інвестувати не в лікарняні ліжка, а в мозок. Вчити психологів, проводити тренінги.

Як після Другої світової війни ставилися до цього синдрому?

- Тоді не було різкого переходу з війни у мир. Сьогодні хлопці повертаються з АТО і бачать кабаки, кафе, розваги. Це дуже великий резонанс. ПТСР – не від війни, а від миру після війни.

Посттравматичний синдром сучасних воїнів чимось відрізняється від афганського?

- Відрізняється за критеріями. Один з них – на чиїй землі ти воював. З афганцями значно складніше. Коли розвалився Союз, вони зрозуміли, що це все взагалі нікому не треба. Це все знецінилось. Наклало відбиток убивство цивільного населення. При афганському конфлікті волонтерської допомоги і програм "Повертайтеся додому" не було. Навпаки - хлопці приїхали з Афгану, а їм кажуть: "Ми вас туди не посилали". Сьогодні треба не повторити помилок, які допустило радянське суспільство під час роботі з хлопцями і дівчатами, які пройшли Афган.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чоловік вивісив під носом у бойовиків прапор УПА

Які питання не можна ставити бійцям АТО?

- Не можна оцінювати "який ти бідний, нещасний, голий, босий", критикувати та ставити дурні питання: "Чи убивав?", "Чому пішов на війну?", "Чи було страшно?".

Лікуванню посттравматичний синдром піддається?

- Ставлюся до цього по-філософському. Людина з посттравматичним синдромом не є хворою. Вона особлива. Її можна навчити жити значно ефективніше, ніж вона жила до війни.

Під посттравматичним синдромом можуть прикривати не бойові втрати у війську?

Ні. Тут ПТСР не є виною. Він приходить після війни, а не під час участі у ній. Є багато інших хвороб: гостра стресова реакція, бойова психологічна травма.

Чи допомагають демобілізованим бійцям акції на зразок "22 відтискання"?

– Ні. Такі флешмоби підтримують тільки тих, хто сам відтискається. Жодному ветерану це ще не допомогло. На цьому самоствердилися 5 нацгвардійських генералів, начальник Генштабу. Кілька зірок підвищили свій рейтинг.

×