Пам'ятаємо: фото усіх воїнів, які загинули на Донбасі у липні

15

 

Публікуємо поіменний список полеглих у липні захисників України. Відомо про смерть у боях 14 бійців. Інформація про деяких — неповна. Наймолодшому із загиблих у бою було 19 роки, найстаршій — 48.

Найгостріша ситуація була 10 липня, тоді загинув один військовослужбовець, 9 — отримали поранення. Тієї ж доби було найбільше обстрілів — 42.

За місяць поранення та бойові травмування отримали 65 захисників України.

8, 16-17, 22-24, 26, 28 і 30-31 липня обійшлося без поранених, за даними штабу операції Об'єднаних сил.

Російські окупаційні війська 456 разів обстрілювали українські позиції.

1 липня

1 липня біля села Водяне Волноваського району на Донеччині російські бойовики розстріляли санітарний автомобіль "Хаммер" із військовими 36-ї бригади морської піхоти. Водій загинув на місці, лікарка померла за кілька годин. Третій член екіпажу отримав поранення.

Сергій МАЙБОРОДА

років: 47

родом: жив у селищі Билбасівка Слов'янського району на Донеччині

залишилися: дружина, донька, син та онуки

 

Був старшим матросом, водієм. Військову службу почав 26 квітня 2017-го.

Ірина ШЕВЧЕНКО

років: 48

родом: із Херсона

залишилася: сестра

 

Сержантка, парамедик. До війни працювала продавчинею на міському ринку. З перших днів окупації допомагала українським військовим. Закінчила медичні курси, викладала тактичну медицину. У травні 2015-го підписала контракт на службу в армії. За півроку отримала орден "За мужність".

4 липня

Едуард "Фугас" ЛОБОДА

років: 25

родом: із села Підопригори Лебединського району на Сумщині

залишися: батьки та молодший брат, який служить у 27-й реактивній артилерійській Сумській бригаді

 

Помер у міській лікарні Курахового від отриманих 3 липня поранень поблизу Мар'їнки на Донеччині. Під час виконання бойового завдання підірвався на фугасі, прикривши собою від вибуху побратимів.

Старший солдат, служив у 24-й механізованій бригаді ім. короля Данила. Учасник Революції гідності, пішов на війну після 2-го курсу навчання в університеті на історичному факультеті.

Був добровольцем окремої тактичної групи ім. Капітана Воловика, згодом — воював у ДУК "Правий Сектор". У 24-й бригаді служив за контрактом з 2018-го.

"Коли він приїхав додому і показав медаль "За оборону Авдіївки", я запитала його: "Це тобі дали за те, що сидів тихо в тилу і нічого не робив"? Едуард відвернувся і промовчав, - розказує про свого сина Віра Павлівна. - 3 липня, коли все сталося, ми з чоловіком працювали. Прийшовши додому, думала, що відпочину і почну поратися по господарству. І тут звістка про поранення сина. Мені сказали, що в нього перебиті кінцівки. Коли їхала до лікарні, сподівалася все побачити, але тільки не звістку про його смерть. Думала, прийду, а він зустріне та жартуючи скаже: "У мене все гаразд". Тим паче мені говорили, що Едуард дорогою до лікарні жартував, навіть назвав лікарям свою групу крові. Я 5 хвилин не встигла, щоб побачити його живим. Чи він не встиг 5 хвилин, щоб побачити мене".

Олег ЖУКОВ

років: 42

родом: з Краматорська на Донеччині

залишилися: мати та брат

 

Загинув від кулі снайпера поблизу хутора Вільний на Луганщині рівно за 2 місяці після дня народження. Солдат, служив у 1-му батальйоні 54-ї механізованої бригади.

7 липня

Владислав ЛОКТІОНОВ

років: 42

родом: із Дніпра

залишилися: мати та малолітній син

 

Загинув від уламкових поранень, отриманих під час мінометного обстрілу поблизу селища Південне поруч із окупованою Горлівкою.

Солдат, служив навідником гранатометного взводу 24-го батальйону "Айдар" 53-ї бригади. Був мобілізований 2015-го.

Служив у складі 92-ї механізованої бригади: гранатометником, розвідником. 13 травня 2016-го біля села Жовте на Луганщині потрапив у полон. Його захопили, коли переправився через річку Сіверський Донець.

"Я прийняв неправильне рішення. Залишив на нашому березі людину, щоб прикривала мене, і відправився на другий берег на човні. Мав тільки гранату, але використати її не встиг. Усе сталося швидко", — розповідав Локтіонов.

У полоні провів 19 місяців. Його звільнили 27 грудня 2017-го. Локтіонов подавав до суду на частину, що вважала його зрадником. Дніпровський окружний адміністративний суд підтримав його.

"Головне, що суд визнав, що я не дезертир і не зрадник, не залишав частину самовільно", — говорив Владислав Локтіонов.

Після лікування і реабілітації підписав контракт із "Айдаром" і повернувся на фронт.

10 липня

Антон ФАКА

років: 21

родом: із селища Березанка на Миколаївщині

залишилися: мати та старший брат, який служив у морській піхоті в Криму і на початку окупації залишив півострів

 

Загинув під час обстрілу вантажівки ЗСУ з протитанкового ракетного комплексу на виїзді з Гранітного Волноваського району на Донеччині.

Молодший сержант, служив навідником літальних апаратів у 406-й артилерійській бригаді ім. генерал-хорунжого Олексія Алмазова. Контракт на службу підписав у серпні 2016-го.

11 липня

Володимир САЛІТРА

років: 29

родом: із села Волиця Жовківського району на Львівщині

залишилися: сестра та брат

 

Загинув від кулі снайпера поблизу села Тарамчук Мар'їнського району на Донеччині.

Старший солдат, служив заступником командира бойової машини у 24-й механізованій бригаді ім. короля Данила. Контракт на службу підписав у листопаді 2016-го.

Після смерті батьків оформив опікунство над молодшим братом.

Олександр "Кол" КОЛОДЯЖНИЙ

років: 45

родом: із Дніпра

залишилися: мати та дорослий син

 

27 червня підірвався на міні, отримав важкі поранення. Помер у столичному військовому шпиталі, не приходячи до тями.

Старший сержант, служив у 74-му розвідувальному батальйоні.

На фронті воював з 1 вересня 2014-го. Був у групі бійців, які встановлювали український прапор над Донецьким аеропортом у дні найзапекліших боїв. Разом із батальйоном пройшов Мар'їнку, Донецький аеропорт, Авдіївську промзону.

Отримав недержавну нагороду "Народний Герой України" від волонтерів.

15 липня

Дмитро ЛІСОВОЛ

років: 31

родом: із селища Рокитне на Київщині

залишилися: батьки, двоє сестер, наречена, син і донька

 

Загинув від кулі снайпера неподалік Авдіївки на Донеччині. Лікарі й парамедики 5 годин боролися за його життя.

Старший солдат, служив кулеметником у 92-й механізованій бригаді. Підготовку проходив у 169-му навчальному центрі "Десна".

18 липня

Богдан БІГУС

років: 28

родом: із Хмельницького

залишилися: матір, дружина і двоє дітей

 

Підірвався на вибуховому пристрої з розтяжкою.

Старший солдат, був снайпером 8-го полку спецпризначення.

На війну пішов 2014-го добровольцем у складі батальйону Нацгвардії України ім. Сергія Кульчицького. Згодом підписав контракт із ЗСУ.

19 липня

Роман ДЖЕРЕЛЕЙКО

років: 30

родом: із Волочиська Хмельницької області

залишилися: батьки, брат – також учасник АТО/ООС, дружина та малолітній син

 

Отримав важке поранення від кулі снайпера бойовиків неподалік Мар'їнки на Донеччині, помер у лікарні міста Курахове.

Солдат мотопіхотного взводу 2-ї роти у 3-му мотопіхотному батальйоні "Воля" 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила. Військову службу за контрактом розпочав 15 серпня 2016-го.

Олександр "Бармалей" БАРДАЛИМ

років: 33

родом: із міста Корсунь-Шевченківський на Черкащині

залишилися: дружина та малолітній син

 

Разом із командиром роти евакуював Романа Джерелейка. За 15 м від позиції під час закріплення тяжкопораненого на ношах ворожий снайпер поцілив у Олександра. Він загинув на місці.

Старшина, був командиром мотопіхотного взводу 2-ї роти у 3-му мотопіхотному батальйоні "Воля" 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила. На фронті воював з 2015-го. Спочатку – за мобілізацією, згодом підписав контракт на службу.

21 липня

Поблизу Щастя на Донеччині на вибухівці підірвалися солдати 25-ї десантно-штурмової бригади. Ще 2 десантника отримали поранення.

Микита наступив на міну, йому відірвало ногу. Коли побратим Шаміль намагався його витягти, стався другий вибух.

Шаміль (Семен) РУМИГІН

років: 21

родом: із Дніпра

залишилися: батьки

 

Солдат, був снайпером. Українець татарського походження, активний член мусульманської громади. На військову службу за контрактом пішов у січні цьогоріч.

Микита "Скіф" СКІТЧЕНКО

років: 19

родом: із села Великоцьк Міловського району на Луганщині

залишилися: мати

 

Контракт на військову службу підписав торік одразу після повноліття. Микита був єдиною дитиною у матері.

×