Росія не поверне Донбас з відходом Путіна - Снегирьов

5

Розмови про те, що вугільна промисловість на окупованих територіях Донбасу вмерла, не відповідають дійсності. Щорічний видобуток вугілля – 12-13 мільйонів тонн. Більшість вугілля під маркою російського експортується на територію України. Його використовують в металургії та на теплових електростанціях. На жаль, за 7 років війни українська влада не перевела ТЕС на газове вугілля, яке видобувається на контрольованих територіях. Коли території Донбасу будуть звільнені, то антрацитове вугілля використовуватимуть як і раніше. Варто зазначити, що собівартість видобутку антрациту значно дорожча, за газове вугілля на контрольованих територіях.

В цих галузях за оцінками окупантів на тих підприємствах працюють 35 тис. осіб, питання про закриття шахт не стоїть апріорі. Вони дають роботу мешканцям. Розповіді про те, що регіон збитковий теж не правда.

Збитковість Донбасу - це міф. Ситуацію створювали штучно, щоб отримувати гроші з українського бюджету та розкрадати їх. Дотації сягали від 5-10 млрд доларів. Виробничий цикл ніхто не модернізував.

Якщо ми модернізуємо шахти, то закладемо фундамент розвитку та успішної діяльності української металургії. Знімемо російський енергетичний зашморг, який висить тягарем на нашій економіці. За офіційними даними до 70% антрацитового вугілля ми закупаємо в Росії, яка окупувала Донбас. Гроші на це беремо з валютних надходжень, що потрібні для розвитку мирних територій. За весь період російської окупації ми закупили вугілля в держави агресора на 4,5 млрд доларів. А могли використати ці гроші для розбудови нашої економіки.

Окрім цього викликає скепсис думка, що Росія спокійно піде. Вона щорічно вкладає в промисловість до 2 мільярдів доларів. Побудували 5 водовідливних комплексів залучивши спеціалістів з Ростовської області. Сподіватися, що вони віддадуть нам все це просто тому, що зміниться російська влада – дурість. Політика РФ не зміниться від того, чи є при владі Володимир Путін, чи його нема. Той же Олексій Навальний досить неоднозначно висловлюється щодо окупації Криму. Це свідчить про те, що так звана російська опозиція не збирається віддавати Україні території.

Для них саме питання існування незалежної та розвиненої держави Україна вже як червона ганчірка для бика.

Не треба жити в ілюзіях, що з відходом Путіна від справ наші території повернуть.

12-15 мільйонів тонн щороку видобувається, значить працюють. Питання в іншому – за України була програма закриття нерентабельних шахт. Але наразі там йде перерозподіл фінансових потоків. Створені незалежні підприємства, що займаються питаннями видобутку та продажу вугілля.

Наразі в Луганській області триває боротьба між так званим луганським та донецьким кланом. З Луганської сторони – ватажок Леонід Пасічник, а з Донецької – так званий міністр МЗС Ігор Корнет.Боротьба проти повзучої анексії луганських шахт Донецькими йде з часів незалежності України. Але наразі ситуація загострилася. Йдеться про фізичне усунення підприємців, що підконтрольні, чи Пасічнику, чи Корнету. Від фінансового протистояння ситуація заглибилася до кримінальних розборок.

По-перше, переведення блоків ТЕС на газове вугілля. Але шахти на західній Україні та на західному Донбасі штучно робилять банкрутами. Луганська ТЕС, що розташована на вільній території, отримує антрацит з Росії. Представники ДТЕКу виправдовують це замкнутим ланцюгом, мовляв, ті копалини, розташовані на території РФ, належать їм.

Загалом ми є заручниками ситуації, коли РФ раз у раз вводить економічну блокаду і ТЕС змушені переходити на газ та збільшувати вартість електроенергії для населення. В цей самий час в 100 км від тієї Луганської ТЕС знаходяться шахти, які видобувають газове вугілля. Суто з економічної точки зору варто було перевести цю електростанцію на вугілля групи Г.

Переведення Луганської ТЕС на це вугілля створило б робочі місця, забезпечило збут вугілля і встановило економічну стабільність в регіоні. На жаль, цього не відбувається.

Звичайно. На жаль у нас відсоток атомної енергетики дивним чином зменшується шляхом відсотку, електроенергії, які дають підприємства, що належать ДТЕК. Мали відбуватися протилежні речі.

Плюс виробництво відновлювальної енергії – сонячної, вітряної. До того ж в Європі чи не вперше виробництво відновлюваної енергії перевищило ефективність підприємств, що займаються невідновлюваною. В Європі всі ці процеси зрозумілі й вони консервують шахти, а ми стаємо заручниками фінансових оборудок держави агресора та умов одного монополіста.

В нас є можливості розвиватися, але той вже зелений тариф фактично диктує умови купівлі цієї енергетики.

Треба виходити з самого початку: демонополізувати цю галузь. Не може одна людина диктувати умови цілій країні.

Основні заводи належали ще за часів незалежності російським власникам, які їх спеціально знищували. Росія скупала українські стратегічні підприємства і банкрутила їх. Якщо підіймати ці питання, то треба почати з проблеми власності підприємств і ставити питання їх націоналізації.

Якщо ми цього не зробимо, то при поверненні тих територій нам отримаємо багацько проблем. Залишимо росіянам і історія повториться, бо Росія не збирається розвивати українській Донбас. Росіяни не зацікавлені в нашому розвитку

Відновлювати, чи ні. Я дивлюся на це скептично: цей промисловий парк побудований ще "за часів царя Гороха". Він не сучасний. Нема сенсу відновлювати ці підприємства ні за державний кошт, ні за гроші інвесторів. Маємо будувати новітні заводи, розвивати ті галузі, що дозволять нашій економіці рухатись вперед.

Складне питання. Проблема розвитку регіону та залучення іноземних підприємців полягає не тільки в безпековому полі і їх небажання йти до нас не через війну, що затіяла РФ. В нас нестабільна, непрозора судова система. Не маємо захисту власника бізнесу та інвестора не те, що на прифронтових ділянках, а й на мирній частині України. Я зараз маю на увазі захоплення Житомирської кондитерської фабрики у 2015 році (31 грудня 2015 року 300 рейдерів захопили територію Житомирської кондитерської фабрики та влаштували безлад у виробничих приміщеннях - ГПУ). Через ці ризики мало хто з іноземних інвесторів захоче вкладати гроші в нашу державу.

Щоб цього уникнути маємо реформувати судову систему. Цього не хочуть олігархи, бо не зможуть чинити беззаконня та будуть змушені втрачати гроші.

Якщо реформуємо вдало, то інвестори будуть з нами співпрацювати, бо знатимуть, що їх права охороняє незалежне українське законодавство.