Сусідку вранці розірвало міною : як живуть у прифронтовому селі

У селищі Зайцеве Бахмутського району на Донеччині за одну ніч обстрілами було зруйновано 15 будинків і вбито жінку.

А ще в селищі, яке лінія розмежування розділила навпіл, рік немає світла, не працюють садочок та школа, а до людей не доїжджає "швидка", розповіли Gazeta.ua місцеві мешканці

"Учора пішла на город подивитися, що там робиться. Тільки з сапою стала – куля над головою прямо просвистіла. Впала на землю і поповзом з цього городу вибиралася. На тій стороні (позиції бойовиків ДНР – Gazeta.ua) хлопці так розважаються – стріляють по мирним. Собак у нас майже не залишилося. Багато позривалося з цепів і повтікали – обстрілів бояться. Навесні цього року над нашою двоповерхівкою "Гради" літали. У сусіда собака від розриву серця в ту ніч померла. Мені хотілося, щоб будинок в землю кудись провалився – не так страшно було б.

Люди у нас мруть як мухи. У кого тиск від нервів, у кого – серце. Урядник – такий міцний мужик був. Вийшов на поріг і впав - розбив інсульт. До лікарні не довезли. Жінкам легше – коли страшно, вони плачуть. Мужики в собі все тримають. Мені іноді хочеться вийти на вулицю і кричати, плакати, вити. Йду в сарай і плачу там. Багато вбитих. 26 березня сусідку вбило міною. Вчора приходила до мене, розмовляли. А вранці її вже не стало.Тиждень тому ледве мене не вбило – по вулиці йшла, тихо так було. А потім міни одна за одною. Я вскочила в чийсь двір і залізла під ганок. Півгодини там лежала. Мені здається, що це ніколи не скінчиться", - розповіла місцева мешканка. Ім'я своє просила не називати - боїться.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "По телевізору розповідали, що будуть нас різати": як живуть мешканці прифронтової зони

"Ми відрізані від усього світу. Школу та лікарню на тій стороні села розбили під основу. На все селище один продуктовий магазин. Цін не скажу, бо не ходжу туди. Автобус ходить в Бахмут два рази в тиждень. В половині дев'ятого з селища і в годину дня назад. Старі люди не встигають поїхати і отримати пенсію. Обіцяють, що до нас приїде для цього мобільна бригада, але коли це буде – не кажуть.

Медиків неможливо викликати. Вони і в мирний час 40 хвилин їдуть. А відмовляються їхати до нас – бояться обстрілу. Рятують "асапівці" (медики благодійного фонду ASAP – Gazeta.ua) - приїжджають в будь-який час доби.

До війни всі працювали в Горлівці на шахтах і залізниці. Зараз роботи нема. Пенсіонери отримують хоч якусь пенсію, а безробітні виживають, як можуть.
"Червоний хрест" виплачує на людину 860 гривень. Без волонтерів не вижили б. Привозять брезент, шифер. Є будинки, які повністю зруйновані. Місцева влада обіцяє, що їх відновлять. Але коли – ніхто не знає", - розповіла нашому кореспонденту Марина. Жінка втратила роботу, виховує дитину.

×