Україна вшановує пам'ять кіборгів Донецького аеропорту

13

Перед чемпіонатом Європи по футболу реконструювали злітно-посадову смугу. Вона мала довжину майже 4 кілометри та ширину близько 60 метрів і могла приймати будь-який літак. Це зробило з неї стратегічно важливий об'єкт. НА початку російського вторгнення силами спецпризначенців його взяли під контроль. ДАП розглядали і ми й росіяни як плацдарм для просування в місто. Є важливий момент: РФ кілька разів намагалась ввести на Донбас свою авіацію. Після підписання 1-го "Мінська" 60 бортів підвели. Все це супроводжувалося дивними заявами та виставками на окупованих територіях. Були заяви про те, що бойовики захопили літаки та планують ними воювати. Те, що ми захопили аеропорт унеможливило введення російської авіації.

Окрім цього лінію розмежування намалювали так, щоб аеропорт опинився під контролем росіян. Але ДАП вже став символом і плацдармом. Усі медіа розповідали про нього і відводити звідти війська було б на той момент складно. У новинах розповідали про те, які там точаться бої і як наші "нарізають! росіян. Владі було б складно пояснити, чому з такої важливої позиції вивели солдатів.

Навесні, коли 26-го травня 2014 року наші відвоювали будівлю Донецького аеропорту між ним та Авдіївкою майже нічого не було. Жодних позицій. Якби не ДАП та кіборги, то росіяни пішли б далі. Завдяки йому побудували лінію оборони, яка прикриває навіть ту Авдіївку.

Був випадок біля Зеніту – бригада бойовиків заблукала, проїхали через позиції – був туман, схожа техніка. Потім проїхали до іншого блокпосту, а зрозумівши що сталося – поїхали назад. Тоді й почався бій. Не було б на аеропорті позицій, то вони б зайняли й Авдіївку, і Піски й все, що б захотіли.

А в процесі бойових дій ДАП руйнувалася. Їх оборонна ефективність була низькою, а особливо будівля нового терміналу, що складалася зі скла та гіпсокартону.

В процесі бойових дій неякісні укриття руйнувалися. Ми не мали можливості її, чи тримати, чи йти вперед, а росіяни могли нас оточити.

Зима 2014-2015 років була агонією. Кілька разів пробували домовитися про перемир'я, про так звану артилерійську тишу. Спроби стабілізувати ситуацію в такому вигляді, як є: термінал наш, а допоміжні будівлі ні, вони не приводили до бажаного результату. У своїх інтерв'ю куратори та медійні голови працювали за стандартною російською практикою – заявляли, що Моторола (росіянин Арсен Павлов ліквідований 16 жовтня 2016 року) просто не виконує накази.

Всі ми розуміємо, що бойовики виконували таємні команди та отримували забезпечення.

Росіяни намагалися зайняти аеропорт чи для легітимізації своєї авіації, чи до захоплення Авдіївки, чи для відтиснення наших військ.

Є інформація про те, що наше командування хотіло підірвати комплекс. Ця позиція була складною всім, а особливо логістикою – більшість втрат ми отримували на ротації. Але чи з політично-медійних міркувань, чи через якісь інші проблеми цього не вийшло.

Тут важливий момент – в умовах, що склалися наші військові використали ті умови на свою користь. Там розробили ефективну систему артилерійської протидії. ДАП забирав на себе велику кількість сил гібридних військ РФ.

Там їх і утилізували. Наші кіборги доповідали про велику кількість втрат серед місцевих бойовиків та російських добровольців. Були й мертві кадрові військові. Якщо останніх рахували, то інших – ні.

Але взимку ми не могли ефективно просунутись вперед, а вони змогли. При цьому є важливий нюанс – підрив терміналу був здійснений після того, як росіяни пообіцяли підірвати наших воїнів. Звісно, що ворога ніхто не послухав, а вони таки підірвали. І ось в той момент ситуація навколо аеропорту активізувалася розробили операцію, щоб розширити сферу впливу. Почали штурмувати Іверський монастир, де були позиції бойовиків, пішли в бік Спартака, Шахти Бутівки.

Територія злітно-посадової смуги під нашим та ворожим контролем. Смуга в поганому стані, але навіть була би в хорошому – жоден літак би туди сісти не зміг.

До речі нашу знищену техніку бойовики розібрали на метал. Літали над ним коптером та показували, що все чисто, як підметено.

Родзинкою є російський танк Т-72, підбитий Межевікіним (Євген Межевікін на позивний Адам – етнічний росіянин, військовий 93-й ОМБр ЗСУ Холодний Яр). Цей танк є символом оборони ДАП і він стоїть в зоні досяжності нашої зброї. Наші контролюють ту територію і росіяни його не можуть зібрати.

Це як фізичний кордон – де підбитої техніки нема – там від нас не долітає.

Через кордони бойовиків. Основні втрати ми несли через ротації. Вийшло так, що ми всі ж за мир і оперуючи такими заявами, застосовуючи ОБСЄ ми убезпечили наших воїнів.

Я ще раз кажу – левова частка втрат була як раз під час ротацій.

Наші пристосувалися і почали контрабандою возити боєприпаси. Ну так, у нас на Вкраїні дуже розвинута культура нелегального перевезення будь-чого, будь куди.

Це тривало не довго, але наші втрати знизились, а їх – навпаки. Воно виглядає як ганьба та зрада, а на справі ми зберегли багато життів. Що і показала статистика.

Все закінчилися, коли бойовики зрозуміли, що щось не так, бо боєприпаси не закінчуються. От бойовики закінчуються, а українські боєприпаси – ні. От і припинилися такі поїздки.

Перший бій за ДАП, який відбувся 26 травня 2014-го року показав нашому суспільству на що здатні ЗСУ. З цього дня ми перестали боятися російську армію.

Раніше люди уявляли собі кадирівців як таких собі Рембо, а наших солдатів тримали за хлопчиків. Весною 2014-го року була черга втрат. 22 чи 23 травня ми зазнавали втрат. Це були перші втрати й цьому приділялося багато уваги. Контроль над аеропортом було перемогою. Наше командування показало високий професіоналізм. Вийшло так, що росіяни в той день підігнали під ДАП велику кількість їх журналістів і поразку росіян бачив майже весь світ.

Плюс на всій арені бойових дій аеропорт був осередком відносно хороших новин. Так, там гинули наші солдати, але їх гинуло менше, ніж росіян. Окрім цього велику роль зіграло постійне зухвальство росіян, що ось-ось вони захоплять ДАП, а в результаті не захоплювали.

Вони зазнавали втрат, які було видно. Глядач бачив обидві сторони, а їх журналісти ще й підіграли нам. Завдяки цьому висвітленню маленький ДАП став медійним центром війни. Не зважаючи на те, що на інших позиціях йшли більш запеклі бої. Для прикладу на Луганському аеропорті було більше бойовиків, ворожої техніки, ще й шли паралельно. Однак на слуху був аеропорт.