ЗСУ могли відвоювати Донбас ще влітку 2014-го - військовий експерт

Росія почала підтримувати проросійські рухи в України ще з початку 2000 років. Від тоді думали про створення ЛДНР. Але вважаю, що спершу все планували провести в 2015-2016 роках, коли Збройні сили України максимально скоротять. Тоді провели б "мирний референдум" і загарбали Донецьку та Луганську області. Під удар мали потрапити ще Запорізька, Дніпропетровська, Харківська, Миколаївська та Одеські області. Це та територія, яку росіяни називають "Новоросією".

У 2014- му почалося протистояння народних мас. Це і спонукало РФ діяти. Вона не приходить туди, де немає підтримки. Військові це розуміли, тому сумнівалися, що втримають перераховані регіони. Забагато там проросійських людей. Але вони не дуже активні, тому проукраїнська меншість змогла відстояти свої міста.

Реально озброєних і підготовлених бойовиків було дуже мало. Знаходилися переважно в Слов'янську. В інших містечках сама влада була досить фіктивною. Часто на міськраді вішали три прапори: міста, України та ДНР чи ЛНР. Із бойовиків було кілька чоловіків. Люди продовжували жити своїм життям. Ходили на роботи, отримували зарплати та соціальні виплати, які надходили з Києва. Але підтримували Росію. Періодично їздили гастролери і промивали мізки.

До виборів президента України місцеві чиновники, правоохоронці не знали, в який бік бігти. Думали, що робити, аби нікому не перейти дорогу. У результаті скинули із себе відповідальність і перейшли в режим очікування. Коли побачили, що виграв проукраїнський Петро Порошенко, почали більше метушитися.

В армії була така ж ситуація як в міліції та СБУ. Сиділи і думали, як воно розгорнеться. Тому перші військові операції України вийшли скромними і не дуже вдалими. Армійці були в стані невизначеності, про помилки не має бути мови.

Якби оголосили війну чи військовий стан на Донбасі, то події розгорталися інакше. А так до інавгурації Порошенка ніяких активних дій від армійців не було. Росія ж розуміє лише силу. Обережність України вони сприйняли за слабкість. На те і робили ставку, буцімто ЗСУ слабкі і відбиватися не будуть.

Насправді наступальна операція на Донбасі згодом потужно розвивалася. Майже всі завдання до середини липня 2014 року виконали. Українська армія практично дійшла до кордону. Пам'ятаю, як в серпні в Луганську починалася паніка. Звідти виїхали всі бойовики, лишилися буквально дві роти, які з дня на день чекали входження військових ЗСУ. Ми б взяли місто, але командування змушене було знімати війська з Луганського напрямку, щоб підтримати наступ на Іловайськ. Таким чином втратили стратегічну перевагу.

Проте ще б тиждень і ніякого ЛДНР не існувало. Росіянам довелося залучити власні військові сили, бо бойовиків ми практично розгромили. РФ тоді і відібрала в нас перемогу. Очевидно, що постійна армія із важкою технікою матиме перевагу над армією мобілізованих. Бо це люди, яких висмикнули з мирного життя і дали в руки автомати.

Тоді б усе було інакше і значно простіше в міжнародному плані. Не було б довготривалих судів щодо збитого малазійського боїнгу МН17 . Відразу зрозуміли, що винні російські збройні сили. Це уже гучний кримінальний злочин. Подібне було у 1988-му в Лівії. Тоді там підірвали цивільний літак. Країна стала вигнанцем, санкції проти неї були набагато жорсткішими, ніж зараз проти Росії.

Крім того, підтримка України була значно сильнішою. Нам досі не продають зброю, а якщо щось і дають, то в мікроскопічній кількості. Цього занадто мало для потреб ЗСУ.

Військові операції на Донбасі українська армія закінчила б ще до вересня 2014-го. Потім розпочався б процес деокупації території. Він дуже повільний. По-перше, окуповані області захаращені мінами. З цим варто розібратися. Потім на черзі вибори та відновлення української влади. Ті, хто більше замішаний з бойовиками, відразу втечуть, залишаться прості жителі.

Але тут в гру вступить донбаський характер місцевих. Працювати з ними доведеться роками. У них немає сталих політичних поглядів. Головне, щоб було в гаманці та холодильнику, а який прапор висить не важливо. Після семи років війни ідейні люди звичайно з'явилися, але їх мало. Разом з тим там уже виросло покоління, яке не пам'ятає українську владу. Розповіді про патріотизм не допоможуть, щоб перетягнути їх на бік України. Варто робити ставку на якісь предметні речі, наприклад, у нас пенсія більша або долар коштує менше, діє безвіз.

Петро Порошенко фактично єдиний брав участь в активних бойових діях. Він повністю підтримував рішення військових, зокрема начальника Генштабу Віктора Муженка. При цьому ніс за це повну політичну відповідальність.

Кроки у цьому напрямку Володимира Зеленського, зокрема, які стосуються деескалації, не привели до хорошого результату. Навпаки, лише загострили конфлікт. Він не прислуховується до думки військових, хоча й поставив начальником Генштабу свою людину. Має свій авторитарний стиль, вважає, що знає краще. Лише зараз зі змінами військового керівництва є надія на якісь більш позитивні для нас рішення.

Дипломатичний шлях можливий лише з використанням "блакитних касок" (військові контингенти країн-членів ООН, які мають запобігти загрозі миру і безпеки шляхом спільних примусових дій - Gazeta.ua). Така модель була в Югославії. Спочатку становляться блакитні каски, які мають танки, ракети, артилерію, авіацію. Потім вони беруться за повне роззброєння сторін. Якщо з кимось виникають проблеми, наносять удар. Бо нині ОБСЄ приїздять до блокпосту бойовиків, вони кажуть забиратися, ті розвертаються і їдуть. А от з десятком озброєних людей в бронемашині така ситуація не пройде.

Коли військові формування виведуть із України, тоді назначать тимчасову адміністрацію. В Югославії це були представники кожної сторони і член ООН. Такий перехідний період триває кілька років доки сформуються органи влади та пройдуть вибори.

Повернемо Донбас, коли розвалиться Росія або ж ця територія перестане її цікавити. Усе дуже швидко закінчиться як тільки Москва припинить постачати ЛДНР зброю, гроші, боєприпаси. Знайдуться звичайно місцеві відморозки, які йтимуть до кінця і розпочнуть якісь локальні бої. Масштабних протистоянь не буде.

Тиск із Заходу з натяжкою, але може забрати в України шанс повернути Донбас. Так станеться, якщо, наприклад, протягнуть "формулу Штайнмайера". Але це лише гіпотетично. Громадянське суспільство не дозволить цьому статися. Якщо будуть реальні спроби ввести до законодавства "формулу Штайнмайера", то владу просто знесуть. В Україні багато тих, хто воював і воює. Виникне питання, навіщо це робили. Протистояння тоді будуть набагато жорсткіші і кривавіші. Люди уже знають, як тримати автомат, при цьому не мають етичних рамок. І в Україні, і за кордоном це добре розуміють.

Повторить долю Абхазії та Придністров'я. Абхазія із курортної місцевості перетворилася на пустелю. Молодь тікає. Пенсіонери доживають свій вік абияк. Така ж ситуація з Придністров'ям. Молдова нічого і не робить, бо розуміє, що за 10 років, там уже нікому буде боротися за незалежність.