Тетяна Шевченко відкрила салон весільних суконь у власній квартирі на столичній Борщагівці. Там продає і здає в оренду весільні сукні. Деякі сама перешиває і вшиває. Найняла на роботу двох швачок. Салон нагадує ательє.
"Взяти в оренду весільну сукню столичній нареченій обійдеться у 1,2 – 4 тисячі гривень, - розказує Тетяна. – Від прокату зараз заробляє більшість столичних весільних салонів. Якщо за місяць куплять 3-4 весільних плаття – це вже фортуна. За цей час здати в оренду можна 10-12 суконь. На цьому й тримається дохід салонів і їхніх власників".
За словами Шевченко, перший прокат сукні обходиться замовниці у 70 % від вартості, другий – у півціни, кожен наступний – мінус 10 %. На прокат в ательє можна також взяти фату, рукавички, туфлі і кільця під спідницю, але вибір не великий.
"Весільний салон бере у заставу повну вартість весільних суконь напрокат. А я беру у дівчат паспорт і гроші за оренду. Люблю плаття з органзи та атласу. Вони практичніші для прокату, ніж з фатину, шифону та мережива".
Каже, на примірку у салон наречені приходять щодня.
"Найгірше з дівчатами, які на примірку сукні приводять маму. Дівчині усі плаття пасують і подобаються, а мамі ні яке не до душі. І причина не в платтях: хтось її накрутив чи зятя вона такого не хоче. Таких після примірки сьомого плаття виставляю за двері, бо все рівно нічого не замовлять. Якщо до весілля ще більше, ніж три місяці і наречена не знає, чого хоче, я за примірку кожної сукні беру з неї по 10-20 гривень".
Влітку пропонує дівчатам перед приміркою прийняти душ.
"Одна торік прийшла після солярію. Чую, від неї пахне смаженою куркою. Певно, перезагорала. Зняла плаття разом зі шкірою, яка повідлущувалася. Ми його і трусили, і пилососили, а воно вигляд має, як брудне".
Каже, дешевше брати сукні на прокат у регіонах. В Тернополі, Рівному чи Луцьку таку ж сукню можна орендувати від 700 до 1,5 тис. грн.
"Тепер весільні сукні беруть навіть у піст. Одні забронювали у мене плаття на 11 травня, а женитися мусили під час посту в квітні, бо наречена завагітніла. На четвертому місяці вона б у те плаття вже не влізла."
Взимку, коли замовлень менше, Тетяна шиє хутряні жилетки.
"Якщо у серпні мало замовлень, крою шкільні форми, - говорить Шевченко. - Торік у кількох київських гімназіях ввели темно-зелену форму. Всі діти в ній, як крокодили".
2 
1
Коментарі
3