"У Покровську (колишній Красноармійськ Донецької області. – Gazeta.ua) ніхто не знає історії ні міста, ні села. І не цікавляться, - каже історик Сергій Луковенко. – Тут досі дивляться російські канали. Бабусі і дідусі ностальгують за ковбасою по 2,20 при Радянському Союзі, а середнє покоління - за Януковичем, бо при ньому був мир і більші заробітки".
Сергій Луковенко входив до обласної комісії з перейменування. Пропонували 18 назв. Зокрема - Прокоф'євськ на честь композитора, який тут працював. Хотіли зробити туристичну Мекку для його шанувальників. Спершу їдете у Прокоф'євськ, а потім у Сонцівку, де він народився. Та більшість городян проголосували за Покровськ. Так називається шахтоуправління, яке працює в місті – Покровське.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фестиваль "З країни в Україну" підбиває перші підсумки на Донбасі - ФОТО
Місто заснували 1775 року, коли почали будівництво Катеринославської залізниці. Звели депо, станцію, вокзал. Навколо них виникло залізничне селище Гришино.
Історик розказує, що 1934 року комуністи перейменували селище на Постишево. Потім Постишева розстріляли і місто стало Красноармійським. У 1962-му зробили Красноармійськ і дали статус районного центру та міста обласного значення.
"Я пам'ятаю ще Красноармійське, - продовжує Сергій Луковенко. - Захолусне містечко було. Зараз у порівнянні з навколишніми населеними пунктами - це промисловий і культурний центр. За останні роки Покровськ багато здобув. Став чистішим. Маємо палац культури, промислові підприємства. Он донецькі до нас перебралися — це ж теж про щось говорить?".
Репортаж із Покровська читайте у матеріалі "Донбас - це люди без історії. Дивляться досі російські канали".
3 
8642
Коментарі